ГУМОР І САТИРА

Перець 1970 №13 Сторінка 2

/ Перець /Журнал перець / Рік 1970 / № 13 / Сторінка № 2

Перець 1970 №13 Сторінка 2. Лист усім тим, котрі беруть. Копія: усім тим, котрі дають. Здоровенькі були, малошановні громадяни й громадяночки! Сів писати вам листа, а на душі почуваю таке блаженство, наче мені дохлого пацюка за пазуху хтось вкинув. Недаремно, мабуть, наш знаменитий гуморист Остап Вишня завжди, коли сідав писати про «всяке як він казав «чортійщо», то на всяк випадок хрестився, промовляючи: Господи, боже мій! Поможи мені! Поможи й мені, боженьку, бо я сьогодні писатиму про дрібні хабарі і дрібні душі. ...Годину тому була в мене на прийомі буфетниця одного київського ресторану. Зайшла знервована, на обличчі вигравали асиметричні червоні плями, що свідчило про крайню людську збудженість, і несамовито почала обстрілювати мене незрозумілими, але досить категоричними запитаннями: Та що ж це коїться? Доки це буде? Коли вже з цим покінчать? Коли вже їх саджатимуть у кутузку? Заспокойтеся, кажу, шановна громадянко, а то я не второпаю, про що мова мовиться. Випийте води й спокійно розкажіть, що вам так муляє. Про це не можна спокійно говорити! Стид і страм! їхала оце до вас на таксі. Привіз мене до вашого будинку, бачу, лічильник настукав рівно 50 копійок. Я даю йому карбованець, він сховав його у кишеню і робить вигляд, що ми з ним квити. А я не виходжу з машини, жду здачі. Він посміхається і єхидно так питає: Ви, дамочка, виходите чи думаєте відпочивати у моїй машині? Не забувайте, що в мене план. А ви, кажу, не забувайте здачу давати. Він надувся, як миша на пшоно, дістав гама-1 нець з дрібними грішми й сердито жбурнув мені здачу. Та ще, знаєте, що, нахалюра, сказав: «Щоб ти жила на свою зарплату, стара макулатура». А ви номер машини запам’ятали? У мене в очах потемніло від образи, а ви ще про номер питаєте. Співчуваю вам, але цього разу патентований нахаба лишиться не покараним. У Києві таксі багато, кажу знервованій відвідувачці. А ви гадаєте, він один такий гарний? Розвелось їх тепер кругом, як бліх на паршивому собаці. Куди не ступи, то дай, куди не повернись, то дай. Того ж я до вас і приїхала. Ці безсовісні калимники, уявіть собі, всі нерви мені висотали. Ви тільки подумайте. Є в нашому ресторані цілий штат слюсарів і монтерів. Одержують зарплатню, ніколи не переробляються, а коли погасне світло чи кран зіпсується, то хоч ти вмри, а мусиш дати на лапу за те, що вкрутить нову лампочку чи прокладку у крані замінить. Та ще й сто грам йому налий. Вчора, уявіть собі, перегоріли пробки. Погасло світло в буфеті, повиклю-чалися холодильники з продуктами, ну, я до ір Ля Я ЯШк лш телефону й дзвоню монтерам. «Зараз прийдемо» відповідають. Жду годину, жду другу, ніхто не йде. Що ж робити? Знову беру й дзвоню. Хлопці, кажу, чого ж ви не йдете сто грам пити? Та й пиво свіже привезли. Зараз біжимо, тьотя Муся, зараз біжимо. І, уявіть собі, прибігли. Прибігло аж троє. Полагодили пробки, я налила їм по сто грам, дала по порції заливного судака, а один питає: А де ж пиво, тьотя Муся, не бачу пива. Пива ще не привезли, одповідаю, хо-пить з вас і по сто грам. Е, без пива не буває дива, скалить зуби другий. В такому разі, тьотя Муся, з вас ще положена троячка по рубчику на рило. Я давай їх совістити. Ви, кажу, не плутайте мене з Рокфеле-ром. Я рядова буфетниця і зарплатню маю не більшу, ніж ваша. А вони мені: А ви не плутайте нас з Ротшільдами. Ми теж мільйонами не ворочаємо. А не дасте, то другим разом дзвоніть Черчіллю, хай він вам усякі ремонти тут робить. І уявіть…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"