Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1970 №15 Сторінка 2

Журнал Перець 1970 №15 Сторінка 2. Як стати довгожителем Ні, не піклуємося ми, дорогі друзі-товариші, про своє здоров’я. Фізичними вправами не займаємося, зі спортом лише під час телепередач здибуємося. От візьміть мене. У тридцять три роки валер’янку четвертинками пив, валідолом закусю-вав, а на додачу пірамідон кілограмами ковтав. Варто було десь на околиці дощикові покрапати, як я вже мав у комплексі нежить, ангіну і запалення середнього вуха. Гланди вйрізав, так за півмісяця вони знову виросли завбільшки з дві добрячих дулі. Про грип і говорити не доводиться. Гонконгський вірус, приміром, ще за кордоном бавиться, а я вже повним ходом заражаю ним близьких і далеких родичів. Торік у липні випадково викупався у Дніпрі й тут же розжився на якийсь унікальний ревматизм. Кілька місяців майже рачки на роботу лазив, бо дуже не хотів підводити свого колективу: а раптом без мене плану не буде? (До речі, плану таки не виконали, бо виявилося, що я ще перед тим заразив колег свинкою -- кажуть: рідкісний випадок у медицині). Дякувати добрим людям, тепер усе це позаду. Я навіть не розумію, як міг отак животіти. Певен: коли б наша міськрада не взялася з усією серйозністю за фізичне загартування трудящих, мав би я останній привіт від групи товаришів. А почалося моє надзвичайне зцілення тогорічного жовтня, коли я отримав ордер і перебрався до нової квартири в дев’ятиповерховому експериментальному будинку. Експериментальним він виявився не лише за плануванням, а й за призначенням, яке полягало в тому, щоб поставити на ноги таких-от кволих нікчем, як я. Усе тут було підпорядковано чіткій системі. Наприклад, відсутність газу, а відтак неможли вість приготувати їжу, спонукала мене до освоєння спортивної ходьби по навколишніх їдальнях. Вже за три місяці від ревматизму залишився тільки спомин, а на четвертий я відчув, що міг би залюбки пройти у доброму темпі без відпочинку до Йошкар-Оли. Або вода. При розумній системі це ж незамінний засіб позбутися всіх болячок! Так от, у нашому експериментальному будинку холодної води спочатку не було. Тільки гаряча. Майже окріп. Звичайно, на перших порах від незвички трохи важкувато доводилося. Але зате потімі Сядеш у ванну з окропом і відчуваєш, що ніби знову на світ народжуєшся. Пори на тілі так розширювалися, що можна було, зазирнувши у них, всю анатомію вивчити. Трохи перегодом, коли мешканці будинку добряче попарилися й максимально розширили свої пори, гарячої води не стало, а натомість пішла холодна. Оскільки сталося це серед зими, я був страшенно задоволений, бо моє загартовування перейшло у вищу фазу. Відтоді нежиті, ангі ни, грипу наче й на світі не існує. Трапляється,…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"