Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1970 №16 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1970 / № 16 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1970 №16 Сторінка 2. Скажіть-но мені по совісті: хто з вас не любить меду? Та ще коли він свіженький, та ще як з окрайцем пахучого житнього хліба?.. Хотів би я побачити того дивака, який би від цього делікатесу відмовився Не криюсь і сам іноді люблю поласувати свіженьким медком отим божественним даром природи Отож коли я почув, що на Миколаївщи-ні торік зібрали аж 400 тонн того дару, то навіть язиком від захоплення зацокав. Та, на лиху годину, трапилося оце мені про-їхатися полями і луками, садками та баштанами, гайочками і перелісками цієї області. І в таку чорну печаль після цього я впав, що й не сказати Бо, виявляється, цифра 400 тонн для Миколаївщини зовсім не цифра. І куди дивляться оті гемонські бджоли?! Та тут же одного соняшнику 140 тисяч гектарів. Та різнотрав'я ЗО тисяч га з гаком. Та садків у 14 тисяч гектарів не вбереш .. Та з такої площі можна не те що чотириста, а чотири рази по чотириста тонн меду брати! А ще кажуть, що бджола ро ботяща комаха. Дідька там лисого роботяща! безнадійно махнув рукою голова колгоспу імені Чапаєва Весели ні вського району Михайло Михайлович Крачун. Задумав я оце, знаєте, якось медку скуштувати Викликаю до себе пасічника і кажу йому: качай! Він, правда, й огинався довгенько, бурчав, що бджолу оце саме підгодувати б слід, а не мед забирати у неї, ну, та тут уже я не витерпів що це, кажу, за бджола, як вона сама себе не прогодує?! Коротше кажучи, викачали ми медок. І що ви думаєте? Місяця не пройшло, як мало не всі бджоли у вуликах догори лапками спатки вляглися Із 165 родин 54 тільки й оклигало Он яке прокляте ледащо! Скрутнув я головою та й подався у інші колгоспи. З яким головою мову про мед не заведу то аж кидається: А що, в магазинах уже свіженький з’явився? Мал. А. АРУТЮНЯНЦА Причому тут магазини, кажу. У вас же свої пасіки. Тут голова колгоспу безнадійно рукою махає і головою скрушно хитає: Та які у нас пасіки! Горенько одне! Для звіту тільки й тримаємо! Не хочуть наші бджоли меду носити. Воно й літо тогорічне засушливе сильно було. Ото лише у колгоспі «Україна:» кожна бджолосім’я по півцентнера меду умудрилася натягати А наші тільки й знають, що кусатися І дуже кусаються? Ду-уже!!! Зовсім розсердився я на бджіл. Уже й ручку схопив, щоб фейлетона на них написати . Але ж підожди, думаю собі, дай подивлюся, як воно в інших районах... І не кажіть! почувши про бджіл, забідкався голова колгоспу «Червоний Жовтень» Ар-бузинського району Михайло Григорович Подо-лич Така вже ледача худоба, що господи .. Ми вже їх і голодом моримо, і морозимо . Минулого року третини пасіки таки вдалося позбутися А дві з половиною сотні бджолосімей усе ще дзижчать над вухом.. Дуже сміялися над…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2023 "Перець"