ГУМОР І САТИРА

Перець 1970 №24 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1970 / № 24 / Сторінка № 5

Перець 1970 №24 Сторінка 5. У нього ще в дитинстві так було. Наробить клякс у зошиті, нахапає двійок дивитися страшно. А тоді сторінки з кляксами повириває або й увесь зошит кудись закине, щоб ні батькові, ні вчительці він більше на очі не попадався, і каже: От почну я з нового зошита, і все піде до ладу. Чистенький зошит, гарний зошит. На обкладинці ретельненько виведу: «учня 4-го класу Марчука Костя, по письму», промокатку вкладу, навіть биндочкою її до зошита приліплю і жодної кляксочки, жодної двієчки в такому гарному, в такому чистенькому зошиті не буде. Спершу й справді не було. І перша сторіночка чиста, і друга сторіночка чиста, і третя... до половини чиста, а тоді як пішло, як поїхало! Де ті клякси беруться, скажіть ви, на милість божу? Як навмисне... Тільки що її не було і от вам, будь ласка, на цілу сторінку розповзлася, ще й на другу перелізла. А клякса сама собі не йде, вона двійку за собою веде... І знову все починається з самого початку: От я зараз сторінку оцю закляксану вирву і тоді по чистому почну писати. Або краще почати з нового зошита? Краще, мабуть, з нового... І починав з нового. Спершу чистенько, а вже потім як водилося. Так і школу закінчив. Так інститут закінчив. Став Костем Івановичем. Статечним стар і легкою формою атеросклерозу розжився (дієти не дотримував), а стара шкільна звичка так і зосталася при ньому. Правда, у зошитах Кость Іванович тепер не писав. Для писання друкарки були. І взагалі Кость Іванович не писав, а підписував. Резолюції ставив. Червоною кульковою ручкою. Кульковою ручкою, як відомо, клякси не поставиш, так що підписи на паперах, директивах, інструкціях, так само, як і резолюції, чистенькими виходили. А от з виконанням плану заріз, самі тобі клякси. Керує Кость Іванович цілим трестом. Підприємств у тресті чималенько. І якось воно так виходить, що або з планом заріз, або брак суцільний іде і рекламації сипляться, як кленове листя восени, або з асортиментом неув’язка, або з валом вузько, або всі напасті разом з усіх боків обсядуть. Хоч плач. Але Кость Іванович в таких випадках ніколи не плакав. Він збирав своїх підлеглих і говорив їм: В цьому місяці, товариші, ми, мабуть, лихові вже не зарадимо, так вже й буде. А от з нового місяця...…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"