Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1970 №05 Сторінка 2

Журнал Перець 1970 №05 Сторінка 2. Чорко-синьо-зєлена магія Що таке магія? Говорячи коротко, чаклунство А ще коротше юринда. Я, наприклад, цій юринді ніколи не надавав значення, бо ніколи не вірив у реальні можливості людей, прозваних магами. А от дехто, на жаль, вірить. У Черкасах, скажімо, уперто розповсюджуються чутки, ніби таємницями чорної магії володіє Олександр Дмитрович Бучацький. Мало того, дехто навіть запевняє, що займається він цією чудодійною справою у своє- му службовому кабінеті, користуючись якоюсь хитромудрою механікою, ним же придуманою. Поставивши собі за мету спростувати такі провокаційні чутки, я одного дня попросив дозволу ввійти в цей кабінет і тепер з усією відповідальністю можу заявити: ніякої механіки там нема. За винятком хіба що електрокаміна, який, зрозуміло, нічого магічного в собі не таїть. Так от, підсунувши до себе електрокамін, голова правління Черкаської облспом'ивспілки О. Д- Бучацький по-черговс грів то одну, то другу руку і віь з кимось по телефону енергійну розмову. Ні! заперечливо хитав головою Олександр Дмитрович. Ні й ще раз ні! Не можу! Нічого з цього не вийде! І, поклавши трубку, обернувся до мене. Громадськість насідає, стомленим голосом промовив він. Просить продати автомашину артисту X. Він назвав прізвище народного артиста УРСР, єдиного поки що на всю Черкаську область. А чому б і справді не зробити послугу такій шановній людині? Оце так так... аж зблід голова облспожіивспілки. Ви хіба не знаєте, що споживчій кооперації заборонено продавати автомашини будь-кому з міських жителів. Для нас це непорушний законі Олександр Дмитрович у популярній формі пояснив, до чого б це привело, якби він дозволив собі переступити тверду грань закону. О, сказав він, багато є охочих придбати автомобілі поза всякою чергою. Серед тих автолюбителів водяться такі, що й зайвих кількох тисяч не пошкодують, аби тільки скоріше ухопитися за кермо. І нагадав недавню газетну інформацію про лотерейну «Волгу», яку спекулянти перепродали за 19 тисяч карбованців. Щоб нікому й не снилося, ніби щось подібне могло трапитися і з машинами, які для продажу одержує споживча кооперація, Олександр Дмитрович ввів залізний порядок: кому продати автомобіль, мають визначати виконкоми районних Рад. Без постанови райвиконкому до Олександра Дмитровича і не потикайся. Чого критися, мене зворушила та заповзятливість, з якою голова правління Черкаської облспоживспілки відстоює інтереси сільських автолюбителів. І я, природно, подумав: а чи достойно вонк оцінили старання свого захисника? Виявляється, не оцінили! Навіть подяки Олександру Дмитровичу не написали. Вкрай обурений цією несправедливістю, я навмання виписав кілька прізвищ сільських власників легкових автомобілів, щоб хоча б присоромити їх за таку чорну невдячність. Спочатку я подався до Кам'янсько-го району. Де можна побачити колгоспного механізатора Василя Петровича Білана? спитав я у районному виробничому управлінні сільського господарства. Все управління на чолі з його начальником витріщило на мене очі. Нема у колгоспах нашого району такого механізатора. Як нема, пробував я заперечити, коли сам читав постанову Кам'янського райвиконкому: продати В. П. Білану «Москвич-412». Постанова є, дружно підтвердили працівники виробничого управління. А от Білана нема. Якщо вам потрібен Білан, то шукайте його не у нас, а в Черкасах, у конторі мебльового об'єднання «Дніпро». Але ж машину йому продано як спеціалісту сільського господарства? Ну й що ж, видно, і справді спеціаліст, коли йому облспоживспіл-ка продала машину, виділену для нас.…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"