ГУМОР І САТИРА

Перець 1970 №09 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1970 / № 09 / Сторінка № 7

Перець 1970 №09 Сторінка 7. Мал. й. ПОГАНА ДАЛИ ПЕРЦЮ! Директор П’ятихатського актопід приємства № 03138 Гапоненко В. І. мав досить своєрідні риси характер . Йому завжди аж свербіли руки що-небудь комусь подарувати. Оскільки він увесь робочий час був на підприємстві, а не вдома, зо й під руку для подарунків .здебільшого потрапляли то автобуси. то деталі до них Часом ше зовсім справні машини, окремі ну їли перекочовували в різні організації Сигнал про це надійшов до редакції журналу «Перець» Як повідомив заступник юлови Дніпропетровського обласного комітету народного контролю т. Рогоза, факти підтвердилися. За порушення порядку вибраковування автотранспортних засобів і допущену безгосподарність Гапоненка Віз роботи знято. Кинь йому що-небудь, щоб відчепився! Може б, він і не зайшов до нас у редакцію, коли б «Гастроном» через дорогу не зачинився на обідню перерву. Рум янощокий, дебелий чолов'яга так і пояснив свій візит: Гастроном зачинено, дай, думаю, зайду до вас, може, почую щось цікавеньке, веселеньке. А може, ви щось веселеньке розкажете? Що ж вам розказати? В суботу весілля гуляємо, доньку заміж віддаю, то оце заскочив до вас у столицю на предмет закусі... На предмет чого? Закуски, значить. Випивка у нас своя, цукром, нівроку, не бідні, а закусь у гастрономі можна взяти. Мені небагато. Ковбаски сухої кі-лограмчиків п’ятнадцять-двадцять, вареної, цієї фершальськоТ чи докторської, як там вона, кіло-грамчиків з десять, два-три окісти та й усе. Більше не довезу, здоровля не те. По тих автобусах як почнеш... Не те здоровля... Що ж не кололи нічого на весілля? Та воно й сказати, якось зараз вийшло з моди з тими свинями та телятами пацькатися. А ковбасу, ковбики там різні начиняти одна морока. Ми люди не бідні, можемо купити готовеньке. Значить, грошей вистачає? Нівроку. Я роблю на гроші, жінка на гроші, синок на гроші, донька на гроші. Тепер усі на гроші роблять. Пастух у нас, і той сто двадцять на місяць як льоду бере. Сто двадцять? Як льодуі Племінник мій радіоінженер, працює тут у вас у місті, має дев’яносто, а пастух наш сто двадцять. Влітку торік правління щось було вивернуло до нього кожуха. Хотіли сто на місяць покласти. То він в контору батога свого приніс, на стіл голові колгоспу поклав і каже: «Пасіть самі!» - А голова що ж? А що ж голова? Сам пасти не буде. Залишив сто двадцять. Знову ж таки, коли голова бере чотириста п’ятдесят, то чому пастух не може взяти сто двадцять? Чотириста п’ятдесят? Так це що! Наш іще середняк, можна сказати, є такі, що й по п’ятсот беруть, І по шістсот, а окремі, котрі що й до семисот сягають. Бухгалтери є такі, що по п'ятсот беруть на місяць. От ви скажіть мені, скільки має бухгалтер на великому заводі? На такому, як Харківський тракторний, карбованців двісті сорок має. Ну от. Так то ж яка робота! Там кінську голову треба мати, щоб все позаписувати, повираховувати, а наші, ні сіло, ні впало, вдвічі більше мають. І це ще не все. А премії! Премії у нас, знаєте, які беруть? П’ять окладів та ще п'ять окладів, та ще... Е ні, більше тринадцяти окладів не можна. Закон такий є... А коли б закону не було, то брали б і більше? ДЯДЬКО... Чого ж? Дають хапай, а б'ють тікай. Двадцять п'ять окладів можна взяти, як льоду. Премії, знаєте, як робляться? От, к приміру, має колгосп триста п'ятдесят га буряка. Так? В документах пишеться: з трьохсот гектарів урожай на цукроварню йде, а з п’ятдесяти гектарів худобі на корм ніби залишається. Це на бамазі. А насправді побачить худоба той буряк на кінського Юрія. Він, голова себто, з усіх трьохсот п’ятдесяти гектарів на цукроварню буряк вивезе, запишуть в бамажках,…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"