ГУМОР І САТИРА

Перець 1970 №21 Сторінка 3

(Байки)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1970 / № 21 / Сторінка № 3

Перець 1970 №21 Сторінка 3 - Байки. , ХостКц (ПРОДОВЖЕННЯ СТАРОЇ КАЗКИ) Усім відомо, як нещасливо скінчилося спільне проживання мишки-шкряботушки, жабки-скрекотушки, зайчика-побігайчика, лисички-сест-рички, вовчика-братика та ведмедя-набріда в дідовій рукавиці. Злякалися вони собачого гавкоту і дременули звідти. На цьому казка й закінчується. А далі ось що було. Блукали-блукали вони лісом, а потім зібралися на Харківщині в лісі на галявині та й стали ду-мати-гадати, як же із житлової скрути вив'язатися. Та чи ж на рукавичці весь світ клином зійшовся! сказала мишка. Ми ж знаємо із казок, що є ще десь і хатка на курячих ніжках. Знайдемо її, і проблема буде розв’язана. На тому й порішили та розбіглися в усі кінці. Не день, не два біг зайчик-побігайчик, та все йому не попадалася хатка на курячих ніжках. Аж ось він і до Зачепилівки добіг. Дивиться стоїть щось подібне. Зайчик до дверей, лапкою шкрябає, і, як у казці належить, питає: А хто, хто в цій хатці живе? А хто ж тут має жити, якщо це Зачепи-лівська районна бібліотека? Звісно, ми, книжки. То пустіть і мене, я теж з книжки. Зай-чиком-побігайчиком звуть. Та куди ж ми тебе пустимо, як ти не простий зайчик, а ще й побігайчик, а в нас тут не те що бігати, а й повернутися ніде. Самі як оселедці в бочці. Маємо близько двох тисяч читачів, а приміщення бібліотеки це дві невеличких комірки при старій школі. Скачи вже краще до голови райвиконкому Володимира Семеновича Микуленка та ще раз нагадай йому про обіцянку перевести районну бібліотеку в зручніше і просторіше приміщення. Тоді й тобі тут місце знайдеться... А ведмідь ходив-ходив та й забрів аж до Лозової. Зайшов у. Будинок культури, потім у темний коридорчик. Бачить звідси гвинтом вгору круті сходи в'ються. Покректав-покректав та й гукає знизу: А хто, хто в цій хатці живе? Книжки! Тут читальний зал Лозівської районної бібліотеки. А я ведмідь-набріді ТежПз книжки! Пустіть і мене! Та заходь, якщо в тебе ще вік не пенсійний і здужаєш видряпатися на наш голубник. Це не кожному під силу. Поліз ведмідь. Східці тріщать, ведмідь хекає, але лізе. Доліз, засапався, піт витирає. Ну й задуха у вас! Дихати нічим. Та це тільки влітку так. Зате взимку тут чорнило в чорнильницях замерзає. А стелі подивися, якими патьоками розмальовані. Е, ні, цей барліг мені не підходить! буркнув ведмідь та й з усіх чотирьох вниз по східцях і в ліс. А мишка бігла-бігла, і, зрештою, добігла аж до тієї Шелудьківки, що в Зміївському районі. Посеред села угледіла щось на курячих ніжках стоїть. А хто, хто в цій хатці живе? запитала. Книжки. Це Шелудьківська сільська бібліотека. Я теж із книжки. Пустіть і мене до себе. Та куди ж ми тебе, мишко, пустимо,- заголосили книжки, як нам самим тут тісно? Краще б ти побігла до Б. М. Васіна, того самого, який Зміївським міжколгоспбудом керує, та розпитала, коли він Будинок культури, де й наша бібліотека буде, добудує. Вже он три роки, як стіни до половини звели та…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"