ГУМОР І САТИРА

Перець 1971 №15 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1971 / № 15 / Сторінка № 7

Перець 1971 №15 Сторінка 7. Її очі випромінювали такий вогонь почуттів таке безмежне щастя, що одного разу я не витримав: - Хочеш, запропонував їй, я тоб* подарую серце. - Не смію приймати такого коштовного подарунка, розчулено відповіла вона. Тоді до твоїх ніг я покладу найновішу зірку! сказав я з поетичним пафосом. Залиш її краще для астрономів, порадила наречена. Зрозумівши натяк, я кинувся до київського магазину «Подарунки». Можна ось цю чашечку? питаю у продавщиці. Можна, але ось із такою пляшкою на додачу «Горілка мисливська» читав я на етикетці. Три дні наречена не виходила на побачення. На четвертий надіслала листа: «Якщо ти вважаєш, що зустрів п'яничку, то знай, що про- КОПІЯ З НАВАНТАЖЕННЯМ дуже помилився. Я не вживаю цієї пекучої рідини. Тим більше чашками». Любов була під загрозою. Я міг реабілітувати себе лише новим подарунком. І я знайшов його. В універмазі «Україна» у великій коробці лежала хусточка, точнісінько така, про яку вона мріяла. Поруч із хусточкою в коробці лежали паперові квіти (по 45 копійок (І) кожна) і четвертинка одеського коньяку. Так от які зірки ти мав на увазі! знову образилася наречена. Робити було нічого пішов за новим подарунком. У галантерейному магазині на Червоноармій-ській вулиці продавалися парфуми з дуже грайливою назвою «Може бути». З навантаженням набором щіток. Послухай, милий, зреагувала вона на моє підношення, ти, певно, хотів натякнути на мою неохайність. Так міг би це зро бити тактовніше. І знай: одяг свій я не тільки регулярно чищу а й часто витрушую... Звичайно, я знайшов вихід. Купуючи так звані комплектні подарунки, навантаження залишав собі. Я став щасливим володарем п’ятикілограмової скул ь п т у р и «Сніданок молотобійця» яку мені зіпхнули разом із підставкою для квітів, повзунків, котрі довелося взяти разом з силоновою блузкою, дванадцяти наборів для спецій, які не знати чому додають в універмазі «Україна» майже до кожного подарунка скатертини, галстука, шарфа, спідниці, вісімнадцяти ляльок які тут всучу-ють з фартухом, блузою, несесером І солонкою... За невеликий час моя квартира перетворилася на щось середнє між антикварним салоном і магазином уцінених речей. А коли повінь навантажень уже мала залити всю мою квартиру, я вирішив рятуватися. Приймальник комісійного магазину ображено заявив, що він працівник прилавка, а не збирач утилю. Двірник, якому я виніс частину цих речей на подвір'я, підговорив міліцію оштрафувати мене за антисанітарію. Тоді пішов я…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"