Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1971 №09 Сторінка 9

(Літературні пародії)
/ Перець /Журнал перець / Рік 1971 / № 09 / Сторінка № 9
Перець 1971 №09 Сторінка 9 - Літературні пародії. БАТЕЧ КО ВІДРІКСЯ... (Трансформація одного вірша Тільки зорі. Синь прозора. Від краси хоч плачі Йдуть по вулиці. Сміються Вінграновський, Драч.. Здрасте, діти! - Здрастуй, батьку! Та коли ж, коли Встигли діти оперитись. Злинуть, як орли? Тиміш ОДУДЬКО. із вірша «Вечірній гомін». газета «Вільна Україна» від 25.ЇХ 1962 р Тільки зорі. Синь прозора. Шлях у молоці-Йдуть по вулиці. Співають Молоді Співці. Йдуть по вулиці Поети, Линуть голоси: Ми попалим На планеті ТІ чужі мости! Тиміш ОДУДЬКО, той же вірш «Вечірній гомін», збірка «Заграви», Львів, «Каменяр», 1968 р. Тільки зорі. Синь прозора. Ранок заяснів. Що ж ти, батечку. Відрікся Від таких синів? І покинуті поети (В цьому винен ти!..) Йдуть розбоєм По планеті, Палячи мости... СИНОЧОК ОБ’ЯВИВСЯ... Під крилами гарячого схотінку Я вірою незламною горів. Мене, як сина, Леся Українка. Виводила до щасної зорі! «Куди, синок?. » «Куди летиш? » ..«Лечу з тобою мрією високо. І друзям крикну із отих висот...» Петро МАХ, вірш «Зоря» друкувався в кількох газетах і журналах, а також у збірці... От, Петре, й маєш добру матір нині!.. А пам'ятаєш ті студентські дні? Привозив ти либонь, також з Волині!.. Картоплю, смалець, яблука квасні. Ті заздрі статки матінка дала Колгоспниця з волинського села. Тепер не те. Твоя висока доля: Поет. Летиш в лункій височині! I що тобі той смалець, бараболя, Ти нам кричиш про славу І пісні... Микола ПЕТРЕНКО. ДУБ Я у лісі гуляв сьогодні. Мені жолудь під ноги впав. Розгорнув я трави холодні І у землю його закопав. Хай зростає міцний та гожий. Хай корінням сягає води, Рівним станом на мене схожий. Буйним соком мов я молодий! Микола САМІЙЛЕНКО. «Сподіван ня». «Радянський письменник». Київ. 1971. Я у лісі гуляв сьогодні, І не так собі просто гуляв Ні, я вчинки робив благородні: В землю жолуді я загортав! Хай, нівроку, міцний та гожий. Там, де галява, там, де зруб, Чимось трохи на мене схожий, Виростає із жолудя дуб. Василь ЗАЄЦЬ. Юрій ІВАКІН Леонід ПЕРВОМАЙСЬКИЙ Мені було дев’ятнадцять років, я вже друкував вірші в журналах і мав намір переїхати до столиці. З Любкою я познайомився, коли вертався пішки за двадцять кілометрів після тсоавіахімівсь-ких навчань і зайшов до залізничної будки напитися води. Біля колодязя стояла русокоса дівчина з повним цебром. Я мимоволі схилив голову перед її красою. Малі смугляві ніжки п з припорошеними рожевими нігтями раптом викликали у мене відчуття гострої невситимої жаги. Ти любиш воду? здивувалася Любка, побачивши, як я жадібно видудлив півцеберка води. А вірші ти теж любиш? Я не признався їй. що пишу вірші, мене тоді завжди охоплював, наче полум'ям, гіркий сором, коли хтось дізнавався про мої поетичні вправи. Вірші то пуста забавка! відповів я, відчуваючи, що густо червонію, й допив до дна воду З цеберка. Я люблю світову революцію і техніку. Техніка в період реконструкції вирішує все! Моя баба не така політично свідома, як ти. але теж не визнає віршів, поважно сказала дівчина. А я люблю! Чи доводилося тобі читати комсомольського поета Леоніда Первомайського? Вона проговорила…
 Літературні пародії

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"