Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1971 №20 Сторінка 5

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1971 / № 20 / Сторінка № 5
Журнал Перець 1971 №20 Сторінка 5. Мал А ВАСИЛЕНКА Микола КОЛЯНКІВСЬКИЙ ВОЛИ ЧИ АВТОБУС? Прийшли оце до нас нартини з України: міста, хатки, річки та гори... Ходить між них народ еміграційний та ахкає, та сльозинки нишком витирає. Буває, декому з-за-горячі й вихопиться: Купити може 67 Та жіночка зараз же й опам'ятає: Що ти?!. Так і висить на стінах краса ця неткне-на й проходить біля неї люд патріотичний, цей носом сьорбаючи, той позіхаючи. Народ бувалий, однаково стоїчно звиклий сприймати добро і горе. Так і продефі-лював би, мов на обході церковному, коли б не картина із зеленої Буковини. На зелені, звісно, око відпочиває. Поміж карпатськими обривами річка блакитна й прозора. На схилі гуцульська хатина й дівча в яскравому платті. Дорога в'ється понад проваллям. Враз, що це? Хто не гляне, очі здивовано вирячує. Здивовано спершу, потім обурено: Автобус! Неподобство яке, в наших чудових, прекрасних Карпатах автобус? Ось вам й соцреалізм! трясеться, ледь апоплексії не дістає старий професор, Пропаганда! гістерично пищить худа добродійка. Вел, смакуючи цигарку, цідить дядько, автобус тут ні при чому. Гори ол райт, річка ол райт, але автобус ні при чому. Раз, що автобусів в горах не було, а друге, що не годиться, то не годиться. Воликів намалював би, коня намалював би, було б о’кей, автобус ні при чому! Засмітили наш! гори! Занапастили наші ліси! Запропастили ріки! Невидане! Не-чуване! зранку до вечора вигукує, вилискує публіка. Пробували ми вже й заховати картину з автобусом. Не вдалося. Слава така по всій Канаді пішла, що тільки хто зайде в галерею, байдужим оком всі картини обкине та зараз І запитує: А гори з автобусом Де? Викручуємось, вимотуємось І врешті витягаємо «Буковину*. Тоді й починається наново: Яке неподобство! Засмітили, занапастили, запропастили!.. Коли вже транспаранти почали ладити, щоб галерею пікетувати, ми вирішили самі Ініціативу взяти в руки. Анкетні листки видрукували, картину у вікні виставивши. Нехай, мовляв, демократичним порядком народ вирішить, за що він за автобуса, чи за волів, чи за коня? Ще й козу та баранів додали, для об’єктивності. І що гадаєте? Заінтересування було надзвичайне. Плив народ хмарами. ТІ, хто писати не вміє, хрестики під анкетою ставили. В наслідку за «волами» заявилося півтори тисячі людей, за «кіньми» п’ятсот, двісті було за «баранами», й «коза» одержала майже сотню. «Автобус» же ганебно провалився, діставши голосів тільки п’ятнадцять. А подивившись виставку, один велемудрий національний критик написав, що наша «публіка перейшла поріг імпресіонізму І вміє смакувати всі стилі модерного мистецтва, вповні ігноруючи малярство митців з України, що свою роль вже давно виконало й перемелює проблеми, давно пережовані до зануди». Так, значить, воли модерні, кінь модерний, барани й коза модерні, автобус же назадницький. Ну й поавильно! Крути хвоста, скільки завгодно, взад не поїдеш. А біг в автобусі переключив й поїхало, аж занурилось. Звісно ж, назадництво. Тож хай живуть національні барани, цапи та кози. Живуть нехай воли і критики круторогі. Геть Із цивілізацією, з культурою геть, лиш худобі слава! ЗАПОВІТ БАБЦІ ЕЛЬЗИ…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"