ГУМОР І САТИРА

Перець 1971 №06 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1971 / № 06 / Сторінка № 7

Перець 1971 №06 Сторінка 7. настрій і музика Георгій Іларіонович МАЙБОРОДА, Народний артист СРСР, лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка Георгій МАЙБОРОДА: У слухачів настрій народжується під музику. У нас, композиторів, музика народжується під настрій, а оскільки ж нас двоє братів, то й настрій у нас подвійно добрий. Його ми й прагнемо через музику передати людям. І в цьому найбільше наше щастя приносити людям радість. Платон МАЙБОРОДА: Подвійно чудовий у нас настрій і тоді, коли Георгій мені показує фрагменти із своєї останньої опери. З якої саме, нехай він розповість. Я ж за себе скажу: мені радісно за нього Георгій МАЙБОРОДА: А мені радісно, коли брат знайомить мене з своїми новими піснями чи думами! Отак у нас і виходить: я радію за Платона, Платон за мене. І знову ж таки у нас обох радість подвійна. Платон МАЙБОРОДА: Подвоюється вона й годі, коли тобі до рук потрапляє справжня поезія, і ти даєш їй ще одні крила музичні І випускаєш у широкий світ. Саме такою для мене є поезія нашого незабутнього Андрія Малишка. Його останню «Думу про Леніна» із циклу «Ленін і Україна», покладену на музику, я й хочу подарувати з’їздові нашої партії. А також нові пісн на вірші «солов’я України» Володимира Сосюри, Тереня Масенка і Василя Симоненка. Георгій МАЙБОРОДА: Про свою нову оперу я мовчу. Не люблю, знаєте, заздалегідь розкривати творчих секретів. Розповім, як закінчу. Але снажу: якщо мене (як це раніше частенько траплялось) вітатимуть з новими Пла-тоновими піснями, а Платона з новою моєю оперою, ми не ображатимемось. Бо вітають же з успіхами. А успіхи це знову радість. І знову подвійна. Платон МАЙБОРОДА. І ще одне: якщо наше інтерв’ю буде трішки довшим порівняно з іншими, то просимо не скорочувати, бо ж це інтерв’ю теж подвійне. Платон Іларіонович МАЙБОРОДА, Народннй артист УРСР, лауреат Державної премії СРСР та Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка. Передайте, що страйкують гірники. Не можу: страйкують телефоністи й поштовики. Директивами XXIII з’їзду було передбачено ввести в дію потужності на Яворів-ському гірничо-хімічному комбінаті, То, кажете, усіма видами транспорту ви уже на своєму віку користувалися! Чим тільки можна, кажете, їздили? Що ж, послухаємо. Значить, велосипедом їздили, і кіньми, і мотоциклом, і таксі, і кур'єрським поїздом та електричною, і повітряним лайнером літали та на океанському лайнері «Тарас Шевченко» катались, а також і трамваєм, і автобусом, і тролейбусом, і на ескалаторі метро... Що, все? Тепер я вас запитаю: а чи доводилося вам їздити на роторному екскаваторі? Ні? Отож-то й воно! А мені поталанило. Нещодавно. Разом із секретарем Яворівського райкому партії Борисом Павловичем Андронатієм ми приїхали на кар’єр гірничо-хімічного комбінату того дня, коли могутній роторний екскаватор почав свій півторакілометровий перехід від місця, де його монтували, до кар’єру, де він працюватиме. Тю, що ж то за подорож, на якихось півтора кілометри?! Подумаєш, подія! скаже той, хто в житті не бачив роторного екскаватора. Той, хто бачив, не скаже. Той зрозуміє, чому тут тан ретельно готувалися до передислокації землерийми-иа. Коли я видряпався на екскаватор, то з’ясувалося, що він (разом зі мною) важить 4.200.079,6 кілограма. 79,6 кілограма важу (в одязі) я. Все інше екскаватор. Він пересувається на звичайних гусеницях. Таких гусениць шістнадцять. Кожна така звичайна гусениця має тридцять звичайних башмаиів. Кожен звичайний башман важить одну тонну. Усе це розповів мені начальник цеху роторного комплексу Микола Степанович Дмитришин. Вже хто-хто, а він знає цей екскаватор до кожної заклепки (заклепки тут, між іншим, на десятки тисяч лічать). За кілька хвилин Микола Степанович скоромовкою видав мені стільки техніко-економічних показників роботи екскаватора, що їх вистачило б на невелику науково-популярну брошуру. Та оскільки я виступаю в дещо іншому жанрі, то назву лише одну цифру: за годину екскаватор може вийняти 6.600 кубометрів грунту. Та не тільки вийняти, а й перекинути ту землю на п’ятикіло-метрову відстань. Нехай любителі порівнянь на дозвіллі уявлять собі, скільки людей, скільки автомашин та звичайних екскаваторів заміняє один роторний. А потрібен він тут для того, щоб якнайшвидше зняти шар грунту завтовшки в якихось дев’яносто метрів та добратися до пласту сірки. Запаси її тут дуже великі. І вже невдовзі ешелони здобутої відкритим способом високоякісної сірки підуть у колгоспи й радгоспи, за що трудівники ланів скажуть щире спасибі хімікам. А поки звичайні екскаватори почали рити кар’єр, поки монтували для генерального наступу роторний екскаватор, яворівсьиі гірники не дрімали. Вони першими в нашій країні почали видобувати сірку методом підземної плавки. Що таке підземна плавка, питаєте? Це ж дуже просто, пояснив директор комбінату Володимир Федорович Реутський. Гаряча вода під великим тиском через спеціальну свердловину накачується під землю. Сірка плавиться, відділяється од руди й різних домішок, піднімається нагору й під тиском же, через іншу свердловину, вихо- Бригадир, бригада і я Розповідати, що Григорій Іванович Донець бригадир будівельник! в-ш видніснинів домобудівного тресту N9 1 «Головниївм ісьнбуду», гадаю, не варто. Це й там усі знають. З газет, радіо, телебачення. Підкреслювати, що Григорій Іванович Герой Соціалістичної Праці, а його бригада геройська, це значило б невихованість свою показати. Бо Григорій Іванович, наскільки мені відомо, нашого брата-журналіста часто просить не наголошувати на цьому без потреби. Бо він і його хлопці люди скромні, праце любні. Говорити про себе (особливо під час роботи) багато не любить та й іншим не радить. Отож я краще вам розповім, ян мені вдалося, незважаючи на такий мовчазний характер, узяти в нього під час роботи інтерв’ю. Перш за все, я його ледве знайшов. Бо там де працював Г. I. Донець день тому, уже височів готовий до здачі 9-поверховий будинок. Коли, нарешті, знайшов новий об’єкт і упізнав по фотокартці бригадира, то привітався, сказав йому, хто я, і запитав: Як справи, як життя, ян настрій? Григорій Іванович скрушно посміхнувся І стримано сказав: Для повного щастя нам тільки ще «Перця» бракувало. Чого це ви тан песимістично настроєні, Григорію Івановичу? знову я. Як почали будувати перший поверх, зітхнув бригадир, примчав із мікрофоном кореспондент радіо. З редакції останніх вістей Цікавився, чи правда, що ми бригадою у 22 чоловіки здали 650 тисяч квадратних метрів житлової площі. Я кивнув головою. Тоді завітали товариші з телебачення. Поки не цілились юпітерами, я мовчав. Коли почали цілитися на мене і на моїх хлопців, не витерпів сказав: Нас, будь ласка, зараз не зачіпайте. Інакше другого поверху нам сьогодні не бачити. На третій день примчав захеканий фотокореспондент. йому потрібне було фото і одна лише відповідь на одне лише питання: чи правда, що за кожні 20 хвилин ми споруджуємо одну квартиру. Я відповів, але ця відповідь угробила дві кімнати і одну кухню. Третій поверх довелося того дня здати трохи пізніше. За фотокореспондентом прибіг просто кореспондент.…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"