ГУМОР І САТИРА

Перець 1971 №08 Сторінка 3

/ Перець /Журнал перець / Рік 1971 / № 08 / Сторінка № 3

Перець 1971 №08 Сторінка 3. Мал С ГЕРАСИМЧУКА До громадського котла (Комплексний репортаж, або ж з олівцем по району) Підволочиський район я знав тільки, як поріг. Східний поріг західних областей України. Через той поріг часто переступав, інколи трішки на ньому затримувався. Але ніколи не міг би про нього сказати того, що скажу в оцьому репортажі. Велика тарілка Підволочиський район починається з Під-волочиська. Підволочиськ починається з сердечного «Ласкаво просимо!», а закінчується великою тарілкою. Не супу. Води. Має ця тарілка 40 гектарів плеса, стоїть на рівному, як долоня, місці і відбиває блакитну глибінь весняного неба. Плаває у цій тарілці риба, повзають раки, і кигикають над її плесом чайки. Йменується тарілка ця озером. Озеро не чудо природи, а чудо людських рук. Між «Ласкаво просимої» і «чудом людських рук» є ще багато чудового, що виросло у містечку за останні роки готель, лікарня, Будинок культури, школа, критий ринок, житлові будинки, які анітрішки не поступаються перед тернопільськими чи київськими. Дна горі стоять палаци Раз ми зібралися йти, а вірніше їхати, з олівцем по району, то в райцентрі засиджуватися нічого. Як кажуть, знали, коли сказати «добридень», знайте, коли сказати «до побачення». Тим більше, що район не страждає на бездоріжжя. Хороші асфальтові стрічки ведуть од села до села. їдеш такою дорогою, і ще тобі хочеться їхати. Та на дорозі стоїть чоловік. Махає рукою. Зупинилися. Добридень вам! Підвезіть у Токи. Сідайте А Токи це село? Та як вам сказати. Якщо дивитися на карту, то це село А якщо дивитися на село, то це місто У Токах п’ятсот хат. Що я кажу «хат»? П'ятсот кам'яниць! В'їхали ми у село. Правду, бачу, казав чоловік. Не хати, а палаци. Ще й Палац культури у центрі новенький, і нова школа, і побуткомбінат, і універмаг. Дивно, кажу жартома. Ніде не видно золотих приїсків, самородки не валяються, а люди живуть так заможно. З чого б це?.. Ось з цього, показав мені чоловік натруджені руки. І ще з того, що голова у нашому колгоспі, Григорій Ількович Живчик, має розумну голову на плечах. В селі цьому виріс, наймитував колись, колгосп сам засновував і ось уже 25 років головує в ньому. Словом, добрий господар. «Це неможливо» Якось улітку до Тернополя приїхав канадський українець. Хотів би, каже, подивитися село свого дитинства Кам'янки. Хотіли б, то їдьте, дивіться... Ось вам машина... Самообслуговування. Коли прибули до села, гість зауважив шоферові : Вибачте, я просив у Кам'янки... А я вас куди привіз? В Ріо-де-Жанейро? усміхнувся шофер. Село Кам'янки, колгосп «Україна». Ось і голова колгоспу Зіновій Васильович Токарчук. Показує Зіновій Васильович гостеві двоповерхові…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"