Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1971 №11 Сторінка 5

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1971 / № 11 / Сторінка № 5
Журнал Перець 1971 №11 Сторінка 5. «Ех, якби кожен покупець та знав накази міністра торгівлі...* (Із мрії). Валентина Петрівна стривожено прислухалася до кожного скрипу, дзенькоту, гуркоту на сходах. Вона чекала на чоловіка й стурбовано гадала: який то подарунок він принесе? Жіноче ж свято! Унизу щось масивно заторохтіло. «Невже йому всунули те піаніно?» подумала Валентина Петрівна й почала нервово розтирати скроні. Пригадала бачений у магазині пошкрябаний інструмент, який, за заявою продавця, потребував невеликої настройки, бо в ньому звучали лише чорні клавіші, а білі ні. «Він, мабуть, хотів купити мені гітару, а йому на додаток те піаніно», жахалася жінка. Але гуркіт припинився. Ху, пронесло! Дещо пізніше на сходах щось задзеленчало і Валентина Петрівна злякалася, чи не нав'язали, бува, чоловікові до дамської сумочки того незграбного жіночого велосипе да, що своїм виглядом нагадував половину старого воза Однак і цього разу тьху-тьху! пронесло «Нехай би вже краще обійшлося лотерейками, як мені того разу, з шарфом» помріяла Валентина Пет рівна. Шарф, справді, був гарний. Але прода вали його в комплекті з двома лотерейними квитками А Валентина Петрівна, до речі, планувала купити лотерейні квитки дещо пізніше. А того разу хотіла лише шарф Од нак не вийшло. Звісно, якби жителька міста Чорткова на Тернопільщині Валентина Петрівна Б знала, що існують накази міністра торгівлі УРСР, котрі категорично забороняють по рушувати принцип добровільності в розповсюдженні лотерейних квитків, то вона могла б і відмовитись од лотерейок і при дбати їх тоді, коли сама забажає. Але вона тих наказів не знала. Ех, якби то знаття! Тоді у львівському магазині № 69 продавець Клепач не продавала б цукерок «Метеорит» з обов'язковими лотерейними квитками. Тоді й продавець львівського центрального універмагу Левчишпна не комплектувала б подарункових наборів з тими ж лотерейками До речі, коли мова зайшла про такі «об-лотереєні» подарунки, то директор одного поважного магазину ледь не загнала мене в куток. У нас, сказала вона. лотерейні квитки й так непогано розходяться, а пе ред розиграшем тиражу покупці й самі просять. А в подарунок ми лотерейку комплектуємо лише тому, що вона його при крашає. От скажіть, будь ласка, самі, як вам. наприклад, краще, одержати в пода рунок просто нейлонову сорочку чи нейлонову сорочку з лотерейною? Та з лотерейною, мабуть, краще... розгублено відповів я. От бачите! ляснула в долоні спів розмовниця. Самі кажете! А ще краще, отямившись додав я, одержати нейлонову сорочку уже з готовим «Запорожцем». Але ж його хтось має купити. То, може, й про лотерейку варто запитувати не того, кому дарують, а того, хто дарує, тобто, того, хто купує. Але тих, хто купує, чогось не питають, їм чомусь одразу «комплектують». Однак ми з вами дещо захопились та залишили Валентину Петрівну саму стурбовану, схвильовану, зі своїми тривожними думками. «Що ж він може мені принести? Який причеп? Тільки б не те! Тільки б не надумав купувати духи! Бо в аптеці якраз можуть оте й всунути!». І жінка, виходячи з власного досвіду, почала прикидати, чим то все може кінчитися Так, тоді в раймазі до матеріалу на сарафан додали три метри бляклого ситцю. Не біда - можна нічну сорочку змайструвати, не в театр же у ній ходити. А коли купила чоловікові напіввовняні шкарпетки (за 1,8 крб), то їй тут же «скомплектували» світлі віскозні (за 1,2 крб). Знову ж таки нічого страшного поносить чоловік і віскозні. В ларку, на базарі, до пачки дріжджів додали лежалих цукерок, а в гастрономі до майонезу якісь неходові цигарки. З тими цигарками взагалі якась трагікомедія виходить. Відомо, що жінки, об’єд навшись…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"