Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1971 №21 Сторінка 3

Журнал Перець 1971 №21 Сторінка 3. Що таке справжній детективний твір? Це коли спочатку нічого не зрозуміло, в середині є непередбачені жертви, наприкінці майже все роз'яснюється, а закінчується більш-менш благополучно. Так от. Можемо довести, що наша історія повністю відповідає цим жанровим вимогам. *. * * ...За дві доби до зустрічі Нового року, коли в «Дитячому світі» чути було галас дітлахів, які вибирали ялинкові іграшки, а керівники деяких підприємств тим часом сушили собі голови тим, як краще організувати останню в поточному році штурмівщину, у такий веселий зимовий вечір вузькими вулицями стародавнього Львова петляв автобус. Він нічим особливим не привертав до себе уваги. Але «людям, які навіть у свята не знають спокою, оберігаючи наш спокій» (це, даруйте, цитата з багатьох детективних творів), щось у тому ординарному автобусі видалося підозрілим. Чи те, що в ньому майже не було пасажирів, чи те, що їздив не за якимось певним маршрутом. Одне слово, зупинили автобус. У ньому, крім водія, сиділа жінка в оточенні паперових лантухів. Після необхідних у таких випадках формальностей жінка пояснила, що автобус орендований міським молокозаводом, що вона є Л. В. Климовою і, крім того, обіймає посаду головного технолога цього підприємства, а в паперових мішках молокопродукція, яку вона розвозить пенсіонерам. Міліціонери, звісно, повірили. Бо, справді, чимало пенсіонерів, сідаючи за новорічний стіл, змушені, на жаль, через різні обставини цокатися вже не «Українською з перцем», а кефіром, і закушувати не маринованим оселедцем, а сиром. Така турбота про пенсіонерів виглядала не лише абсолютно вірогідною, а й надзвичайно зворушливою. Тому в декого з міліціонерів на очах блиснули сльози. І вже крізь сльози вони попросили документи, які б підтвердили благородні поривання керівників заводу. Та, на жаль, задовольнити їхньої цікавості Л. В. Климова не могла. Жодних документів на молокопродукти в неї не було... -* * Поки пенсіонери за дієтичним новорічним столом цокалися не привезеним, а особисто купленим у магазинах кефіром, міліціонери дещо уточнили. По-перше, те, що пенсіонери дуже передбачливо вчинили, не поклавши всіх надій на альтруїстів із молокозаводу. Бо ті добродії і не збиралися їм нічого завозити. Лантухи з молочною продукцією були призначені не їм, а деяким працівникам санепідстанції та іншим інспекторам, від яких певною мірою залежить оцінка діяльності заводу. Тому й везли без документів. Щоправда, згодом завідуюча виробництвом Шаповалова представила накладну, підписану головним бухгалтером заводу За-писоцькою. Гарна така накладна, симпатична. Тільки фіктивна. Про людське око складена. * * * ...У кабінеті начальника Львівського управління молочної промисловості стояла напружена тиша. Чути було лише шелестіння вентилятора моделі «підлабузник». Незважаючи на зимову пору, господареві кабінету товаришу Маленку було гаряче. Він переживав муки творчості. Перед ним лежало представлення з міліції, доповідні, пояснення, кримінальний кодекс. Він прагнув звести все це докупи. А воно не зводилось. Особливо кінці кінцями. Начальник ще раз прочитав представлення, звірився з кодексом. Так і є всі ознаки статті 17-84: замах на розкрадання державної власності. Про це для порядку слід обов'язково згадати в наказі. І що порушники заслуговують на суворе покарання, теж слід вписати. Та от що його написати після славнозвісно-рятівного «але, враховуючи»? Стопі А коли так: «Зважаючи на вищевикладене, що кваліфікується, як злочин, передбачений ст. 17-84 КК УРСР, тт. Шаповалова, Климова, Запи-соцька заслуговують найсуворішого покарання й звільнення з посад, але, враховуючи заяву директора заводу Трубачової Л. М. про те, що вивезення продукції і підписання накладної зроблено з її відома, наказую...» Далі вже пішло легко. Як то кажуть, справа техніки. Вписав: Шаповаловій сувору догану, Записоцькій догану, Климо-вій понизити в посаді. І віддав рукопис секретарці для передруку. (Як бачите, обіцяні жертви в…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"