ГУМОР І САТИРА

Перець 1971 №03 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1971 / № 03 / Сторінка № 7

Перець 1971 №03 Сторінка 7. Дружні шаржі А. Арутюнянца Віктор Михайлович ГЛУШКОВ, академік Академії наук СРСР та Академії наук УРСР, віце-президент Академії наук УРСР. Зоя ХРИСТИЧ. народна артистка УРСР. Анатолій КОС-АНАТОЛЬСЬКИИ, композитор, заслужений діяч мистецтв УРСР. Ні, браття, що не кажіть, а таки здорово рвонула вперед наша сучасна наука. Чули про трансплантацію? Так от, можу засвідчити, що вже очі декому пересаджують. Зразу ж обоє. Сам недавно бачив такого унікума. Оцей, показали мені на нього, у Сірка очі позичив. Тобто, як це позичив? Ну, трансплантував, пояснили мені по-науковому. Чоловік із трансплантованими очима клявся і присягався. Сам не знаю, хто мені підклав оцю свинюі розводив він руками, апелюючи до бога і всіх святих. Заради істини уточнимо, що йшлося не про цілу свиню, а лише про кусень свинини вагою З кілограми 750 грам. Саме стільки заважив шмат м’яса, з яким цьому розгніваному чоловікові довелося розпрощатися у прохідній. Втім, гнівався він не дуже довго. За кілька хвилин у кабінеті директора м’ясокомбінату він свій гнів змінив на милість і попросив прощення. Мало того, з слізьми на очах став запевняти, що словами не може передати, як він соромиться свого ганебного вчинку. Одверто кажучи, нічого дивного в цьому немає. Ще за царя Гороха, коли людей було трохи, і то вже траплялися окремі вельми сором'язні особи. Соромилися вони не тоді, коли чинили щось лихе, а трохи пізніше коли вже доводилося в цьому розкаюватися. Людство, як нам відомо, ніколи не виявляло надмірних симпатій до таких суб’єктів. Однак, зваживши на їх покаяння, часто їм гріхи прощало. Торік у кабінеті одного з керівників Харківської тютюнової фабрики надзвичайно зворушливу покаянну промову виголосив Павло Васильович Курцев. Пізнаєте? спитали Курце-ва, кивнувши на купу коробок. Ще б пак, не пізнати! Це ж саме ті кільканадцять коробок сигарет, які Павлу Васильовичу Кур-цеву довелося викласти з кишень при виході з фабрики. Крадене? Що на це міг відповісти Павло Васильович? Лихий поплутаві патетично вигукнув він, гупаючи себе в груди. От хай мене грім поб’є, коли щось подібне ще трапиться. Керівників фабрики це щиросерде зізнання схвилювало до глибини душі. І вони, не зволікаючи, тут же вжили належних адміністративних заходів: отого лихого, який виявляється, був у всьому винний, гнівно послали до бісової матері, а на Петра Васильовича накивали злегенька пальцем і відправили назад у цех вершити трудові подвиги во славу рідного підприємства. Чи вершив він їх, запевняти не беремося, а що прославився це ми достеменно знаємо. Минуло півтора місяця, і вахтерові знову довелося приймати у прохідній від П. В. Курцева пачки крадених сигарет. Ну, вже тепер йому…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"