ГУМОР І САТИРА

Перець 1972 №01 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1972 / № 01 / Сторінка № 7

Перець 1972 №01 Сторінка 7. Колись один літературний герой був дуже люб'язний з рід- ною матір ю: Куди ж ви, люб'язний друже матінко? Будьмо як родичі, як родичі будьмо, по-рідному! Ви до нас, ми до вас. А тарантасика самі повернете чи накажете послати за ним? Зрештою, ви знаєте, чим скінчилася ця історія, описана Миколою Євграфовичем Салтико-вим-Щедріним: люб язний друг матінка зосталася і без тарантасика, і без даху над головою, і без шматка хліба. Але досить про ту матір. Жила вона в часи, коли людина людині була вовком. Восьмидесятирічна ж Анастасія Ясонівна Синюта з села Брикуля Шепетівського району Хмельницької області, здавалося б, за слуговує на значно кращу долю. Всі її діти зростали за нашого часу, і для всіх для них наша радянська мораль мусила б бути нормою життя. Може, винна мати? Може, просто народила їх та й попідкидала, як кошенят, під чужі пороги? Але... Йде засідання Старобей-зимської сільської Ради. Засідання не з приємних. Членам сільради важко слухати діалог між сином і матір'ю. Синочку, Петре, як ти ж був маленький, хворів було... я тебе пішки носила на руках аж у Ізяслав, це ж сорок верстов... А тепер ти відмовляєш мені в дахові над головою, в ложці борщу... Я вас, мамо, не просив, щоб ви мене носили! Я ж тебе так плекала, викохувала... Івана ви плекали більше! тут-таки санітарний ельд- шер Брикульської дільничної лі карні Петро Федорович Синюта висуває зустрічний позов до Ста-робейзимської сільської Ради. Він енергійно вимагає, щоб матір помістили в Будинок для престарілих. Ви вже, мабуть, здогадалися, що восьмидесятирічній жінці ні де голову прихилити. Коли випишуть з лікарні, їй буквально нікуди піти. А тепер деталі. Є у матері такі дітки: Петро Федорович (про нього вже була мова), син Микола Федорович шофер, працює в Старокостянтинівському районі, можна сказати, під боком. Син Іван Федорович (той, якого за висловом сина Петра, плекала мама найбільше) живе поруч з братом Петром у сусідньому селі Лавринівцях. Він офіцер запасу. Є ще дві доньки, аж у Ворошиловградській області. Свого часу сини одтарабанили матір до них, але дуже швидко донечки одіслали її по етапу назад. Тепер вони в цю справу не втручаються. Тепер боротьба, кому накинути стареньку матір, в основному точиться між Петром Федоровичем та Іваном Федоровичем. Микола Федорович стоїть осторонь. Депутати сільради, ретельно покопавшись у глибинах душі Петра Федоровича з надією віднайти там щось людяне, гуманне, і так нічого й не віднайшовши, змушені були перейти до голих логічних фактів: На якій підставі ви хочете помістити матір у Будинок престарілих? Будиночок, де живете ви з дружиною, з трьох кімнат, сім я ж ваша складається лише з вас і дружини, а щодо вашого сімейного бюджету, то він перевищує двісті карбованців на місяць. Правильно? Все правильно, мусить погодитись Петро Федорович. То невже ж за таких обставин у вашому домі не знайдеться ложки борщу і кутка, щоб поставити тапчанчик старій жінці! Вона більше любила Івана, вперто стоїть на своєму Петро…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"