Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1972 №24 Сторінка 12

(Сатиричні мініатюри, Літературні пародії)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1972 / № 24 / Сторінка № 12
Журнал Перець 1972 №24 Сторінка 12 - Сатиричні мініатюри, Літературні пародії. ПІСЛЯ РЕВІЗІЇ До ревізії усе було на місці, Скаржився збентежений Кузьма, А тепер боргів карбованців на двісті: Коньяку два ящики нема... Борис ЧАМЛАЙ. м. Кіровоград. ПОЗАЗДРИВ П'яниця, догризаючи тараньку, Варнякав, вгледівши в крамниці «Ваньку-встаньку»: Лафа йому: хоч як не набереться, Зариє носом сам же й підведеться... м. Кривий Ріг І. КОНОНЕНКО. СВОЯ ТОЧКА ЗОРУ Зібралися на раду звірі знову, Щоб вирішить питання термінове. Віл слово взяв: Не треба поспішати, Цю справу треба добре розжув атиі СВЯТЕННИК Над кожним яблуком поклони б’є Хома: Це ж божий дар! несе до лоба руку. Га цьому ж витвору, зітха, ціни нема!.. І продає їх гривеник за штуку!.. Кость МИХЕЇВ. м. Донецьк. ПЕРЕКВАЛІФІКУВАВСЯ Ви у минулому займалися крадіжками? Так. А як тепер?.. Тепер живу чесно. Все, що необхідно, беру з магазину Я працюю там завідувачем. ЩОБ НЕ ТРАПИЛОСЬ ЛИХА Наш Грицько ледь закінчив медінститут. Так для чого ж його залишили на теоретичній кафедрі? Щоб людей не калічив. . Левко ВЕРНИК. м. Вінниця ХВІСТ І хист П А Р о Д І Я-Ж А Р Т Чоловіки з похмілля Пивну таранять. Піну збивають білу. Нюхають тараню. Не їдять нюхають Жалісно, гостро. А там лиш хвостик манюній. Зачовганий хвостик... А. М’ЯСТКІВСЬКИЙ. Тараня. Запала тиша В годину ранню Пишу я вірша, Славлю тараню. Пишу не всує То чудо-риба! Нею ласуєш Не треба хліба. Душа аж ниє В п’янкім жаданні. Та що подієш Нема тарані... В пивну заскочив Чимось так пахне! Я долу очі. Підняв щось ахнув: Ракові клешні В меншій пошані, То був справдешній Хвостик тарані!! Через налюжі. Під гуркіт грому, Натхненний дуже. Біжу додому, Жадібно, гостро (Хоч не під мухою) Зачовганий хвостик Нюхаю, Нюхаю... А він же боже! Такий манюній. Пишу й не можу Розпустив нюні... Ковтаю слинну І серце раню. От би рибинку! От би тараню! Тоді б не вірша На дану тему, А щось би ширше Врізав Поему! Валентин ЛАГОДА. Юрій ІВАКІН З книжки пародій СИНЯ П І с н Я СИНІХ МОРІВ «Синій шовк обкутував жінку, яка тихо йшла по затоці. Сині зірки світилися в її косах, синє сонце сяяло у неї на грудях». «Він умів говорити піднесено про найпростіші речі». (К. КУДІЄВСЬКИЙ). Над Тихим океаном віяли пасати і мусони, над Європою скаженів норд-ост, коли в південному містечку Стожарсь-ку Микола Лаврухін почув синю, як тінь набігаючих хвиль, мелодію. Мелодія ширилася, як дощова хмара.…
 Сатиричні мініатюри  Літературні пародії

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"