ГУМОР І САТИРА

Перець 1972 №24 Сторінка 7

(Гуморески)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1972 / № 24 / Сторінка № 7

Перець 1972 №24 Сторінка 7 - Гуморески. Увечері перед Новим роком, або, якщо точніше, ЗО грудня, задзвонив у квартирі телефон. Викликали з провінції. Нічого не підозрюючи, я зняв трубку. Так я сам себе втягнув у цю історію. «Не мала баба клопоту, купила поросям, кажуть у такому випадку в народі. Мій товариш, мисливець з Пловдива, поздоровляв мене, бажав добре зустріти Новий рік. І щоб зустріч ця була ще приємнішою, посилав мені на новорічний стіл убитого ним фазана. Я мав одержати його не пізніше двох годин тридцять першого на центральному поштамті «до запитання». Він забув мою адресу і послав туди. Я сердечно подякував. Здорово, чорт візьми одержати на свята такий царський подарунокі Схвильований, поклав я трубку. Господи, все не вірилося мені, фазан на Новий рікі «Король простягнув руку, всю у діамантах, взяв фазана, звичним рухом розірвав його. Пахощі наповнили всю кімнату, мебльовану в стилі Луї XV. Переконаний, що ви його самі вбили, сір, сказав іспанський посол. У такому випадку ви маєте «подвійне задоволення...» «Подякуйте вашому кухареві, графине, сказав барон фон Грумельсбах, облизуючи пальці. Якщо він вам подобається бароне, тоді справді смачний...» Це в моїй голові закрутилися уривки з книг, прочитаних у далекому дитинстві. Тоді про фазана можна було тільки мріяти. А тепер звичайнісінький громадянин їстиме з своїм сімейством фазана. Щоправда, на руці, яку він простягне за ним, всього одна шлюбна каблучка. Чого це ти, як дурень, смієшся? повернула мене на землю дружина. Пояснив їй усе і наказав подивитися в кулінарну книгу саме туди, де вона не була розрізана, у розділ «Страви з дичини». Дружина не виявила великого захоплення і поспішила сказати, що завтра, у другій половині дня, йде до перукаря. А оскільки я сам затіяв цю справу, то мушу сам і доводити її до кінця. Я погодився. Не псувати ж мені через її примхи свого новорічного настроюі Спав я добре. Снилося мені, що я барон фон Грумельсбах і що після того, як я з’їв фазана, графиня стала прихильніше ставитись до мене. Як далі розвивалися події, не дозволяє розповідати скромність... Наступного дня гарний настрій не залишав мене. Співаючи і насвистуючи, я вивчив, як готувати п’ять страв із фазана. І рівно о другій годині Петро НЕЗНАКОМОВ ГУМОРЕСКА був біля віконця «до запитання». Перед ним стояла чимала черга, і десь там, у приміщенні, між інших посилок мав бути і мій фазан. Немає вам посилки, нервово відповіла службовка після того, як перерила стос повідомлень. Як нема? спантеличено озвався я. її ж послали ще двадцять дев'ятого. Ви наче вчора народилися! Позавчора йому відправили посилку, звернулася вона до свого колеги, похмурого здорованя, а він уже хоче її одержати. Різні бувають люди, кинув той. Наступний!.. Але ж у посилці Фазан, він може зіпсуватися, спробував я розчулити його. Хоч би то й павич був. Нема. А коли я зможу її одержати? Прийдіть завтра, процідив він. Прийшов додому і зачинився в кабінеті, щоб постраждати наодинці. Новий рік ми зустрічали в якомусь ресторані, їли недосмажене курча, веселились так, як можуть веселитися люди з напівготовою стравою і кислим вином у шлунку. Повернулися додому вранці. А в одинадцять, не доспавши, поплентався я на пошту, сподіваючись на чудо. Але, на превеликий жаль, чудес у наш технічний вік не буває. Сказали мені прийти наступного дня, І хоч надія поласувати фазаном почала мене залишати, наступного'дня я все-таки вистояв величезну чергу. Коли ж наблизився до віконця, мені відповіли, що спочатку треба одержати повідомлення «до запитання» в залі № 2. Я обурився і сказав, що вчора і позавчора ця процедура була набагато простішою. Немає спокою нам через вашого фазана та вас! спалахнула службовка. Сьогодні будень і порядки інші. Йдіть у зал № 2 і візьміть повідомлення. Вистоявши й там величезну чергу, я дізнався, що повідомлення немає. Повернувся до першого вікна. Мені криво посміхнулися. Є? Ні. А що я вам казала? Хочете одержати посилку за два дні, та ще й перед Новим роком? Що ти з ним так багато розмовляєш? наче з-під землі виріс той самий похмурий тип. Ну, добре, не буду більше приходити за нею. Нехай тут пахне вам. Ой, налякали! По дорозі додому у мене виникла думка пошукати фазана у нашому…

Гуморески

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"