ГУМОР І САТИРА

Перець 1972 №20 Сторінка 3

/ Перець /Журнал перець / Рік 1972 / № 20 / Сторінка № 3

Перець 1972 №20 Сторінка 3. (ВЕСЕЛИ П РЕПОРТАЖ) Таких містечок, як Ладижин на Вінниччині, чимало. Чому їх називають містечками? А тому, що в таких селах-містеч-ках є гарні базари. В дні мого дитинства і юності Ладижин славився торгівлею свиньми. За кабанцями сюди приїздили і з Ситківців, і з Щурівців, і з Носовців і навіть з Ометинців. Ще в Ладижині продавали гарну синьку. Для хат і для білизни. Здається, нічого іншого визначного в Ладижині не було. Сьогодні Ладижин знають не тільки в Щурівцях і Ометинцях, не тільки за межами Вінниччини, але, мабуть, що й далека за межами України. І все завдяки унікальній Ладижинській ДРЕС. Вона законна гордість не тільки подільських енергетиків і не тільки енергетиків українських, а всіх енергетиків Союзу. Будували її представники всіх національностей і народностей, що заселяють нашу неосяжну країну, А сказати двома словами радянські люди. І її струм, як кров молодих і пружних артерій, влився в загальне енергетичне русло Союзу. Про Ладижинську ДРЕС написано і розказано чимало. І в кіно її показувано, і по телевізору Я не хочу повторюватися, я промовчу, що збудовано її за сорок місяців замість шестидесяти чотирьох, як було заплановано. На двадцять чотири місяці раніше. Рік, здається, мас дванадцять місяців? Ну, от... Едуард Антонович (зараз я вас із ним познайомлю) сказав мені: Це безпрецедентно в історії будівництва таких споруд. Не кажу вже про Європу, але й швидконога Америка не знала такого і не знає. Геннадій Михайлович свою справу знає на п'ять. Орден Леніна заслужив сповна... Геннадій Михайлович Аксенов начальник будівництва, йому тридцять сім років, і належить він до середнього покоління творців Ладижинської ДРЕС. Сам Едуард Антонович Греблюк, начальник технічного відділу ДРЕС, директор її Микола Васильович Русалов та головінж Сергій Тимофійович Прицьков тут вважаються мало не «аксакалами». Всім їм за сорок. Недалеко, правда, за сорок, але за сорок. Дуже молодий середній вік у будівників і енергетиків Ладижинської ДРЕС. Але яка практика у нихі Всі вищепоіменовані встигли побувати за кордоном. Ні, не як туристи, а як висококваліфіковані спеціалісти. Сам Греблюк, мій співрозмовник, перед тим як прийти на Ладижинську ДРЕС, два роки пропрацював інженером на монтажі нафтоперегінного заводу в Індії. Мені б хотілося розповісти про енергетиків М. П Хмеля, Д. С. Гоцуляка, В. А. Тимошенка, М. С. Дощука, чиї портрети знайшли собі постійні місця на Дошці пошани, але я зроблю це іншим разом. Мені хотілося б розповісти про те, що все устаткування на Ла-дижинській ДРЕС вітчизняне, і що більше половини його є настільки останнім словом техніки, що у світовій енергетичній практиці застосовується вперше, але я розповім про це іншим разом. Побіжно скажу, що ДРЕС на березі Південного Бугу в чотири рази потужніша довоєнного ДніпрогесуІ А зараз моя мова про інше. Я не новачок на Ладижинській ДРЕС. Тобто я не хочу сказати, що брав участь у її будівництві. Просто приїздив сюди кілька разів на будівництво, починаючи від тих часів, коли воно, як кажуть будівельники, «починалося з нуля». Спостерігав. До слави будівельників не примощуюся. Не так, ян той дядько, який «хекав», щоб сусідові було легше рубати дрова, аби потім похвалитися: «От ми дров сьогодні нарубали!» Ні, тут зовсім інше. Мене непокоїла одна річ. А яка, зараз розповім. Так уже склалося в моїй журналістській практиці, що кожне промислове підприємство мені доводилось розглядати не так із боку…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"