ГУМОР І САТИРА

Перець 1972 №13 Сторінка 11

/ Перець /Журнал перець / Рік 1972 / № 13 / Сторінка № 11

Перець 1972 №13 Сторінка 11. ТРЕБА КУМЕКАТИ... Над тихим плесом ставка бабахнуло. Потім ще раз. Чаплі, які щойно зосереджено дивились у воду, тепер уже нікуди не дивилися. «Стрілець» позбирав їх, понастромляв на палки і повтикав уздовж берега. З шкільного подвір’я, що неподалік від ставка, збіглися діти: Що ви накоїли, дядьку! За що ви їх? За що? посміхнувся «дядько». Треба кумекати. Воно пожирає рибу. А риба фосфор. Цінний продукт для людського ума. Людський ум працює на фосфорі, як машина на бензині, лові фосфору, і вже буксує, мує... Второпали? Хранитель рибгоспівського бракує у го-вже недоду- фосфору за- кинув на плече рушницю з таким почуттям, ніби щойно розстріляв усю глупість людства. І подався у Слободу Дашковець-ку. Дітлахи побігли до школи. А мертві чаплі зосталися на палях. Застереженням для тих, хто насмілиться обкрадати людський розум. Про цей випадок розповіли мені у Вінниці. І хоч стався він два роки тому, схвилював мене до глибини душі. Якщо рядовий сторож рибгоспу так глобально дивиться на рибу, то що ж тоді не рядові вінницькі рибоводи у ставках бачать... РАКОВІ КЛЕШНІ І ПЕРСПЕКТИВА Мешканці села Самгородок сказали, що працівники Вінницького рибкомбінату у їхньому ставку, крім риби, побачили й раків. Який цінний продукт є у ракових клешнях, ніхто з працівників комбінату нікому з мешканців села не пояснював. Не пояснював і того, на який людський орган цей продукт найблаготворніше діє. Просто одразу після того як перебрали від колгоспу ставок, накинулися на раків, виловили їх і вивезли до Вінниці. Після того вже кілька років у ставку нема ні раків, ні риби, ні... води. Не з’являється біля ставка і ніхто з працівників рибкомбінату. У селі Кордишівці висловили думку, нібито у їхніх ставках, крім риби, рибкомбі-натівці побачили велику перспективу. Мальовнича Кордишівка славилася своїми ставками ще багато літ тому. Колгосп за рибоводство був учасником виставки, а рибовод Я. Г. Косюк нагороджений мотоциклом. Колгосп мав від риби чималі прибутки, колгоспники мали завжди свіжу рибу, а село мало чудову окрасу. Та з того часу, як ставки передали рибкомбінатові, у них і навколо них зосталася тільки перспектива. У Кордишівці, біля ставка, мені згадалася пісня: «Куплю тобі хатку та ще й сіно-жатку, і ставок, і млинок, і вишневенький садок». Підтоптаний парубок, очевидно, був добрим господарем. Він знав, що все це не тільки економічна, а й духовна потреба людини, бо ставок це краса. А людина до краси тягнеться. Але й той факт, що люди з давніх давен поселялися біля річок, озер, та, що й сам він отой підтоптаний парубок гарячого літнього дня не раз мріяв шубовснути у прохолодну воду, що мусив десь напоїти худобину, а у засушливе літо полити хоча б городину; що на випадок пожежі мав чим погасити вогонь теж могло наштовхнути його на думку, що (як співається в іншій пісні) без води і ні сюди, і ні туди. Тому одним з компонентів щастя своєї милої він вважав ставок і авторитетно обіцяв його купити. Не знаю, що і кому обіцяли керівники Вінницького рибкомбінату, коли «купували» у колгоспів Козятинського району ставки. Але впевнений, що наміри у них були не менш благородні, ніж в отого діда, що хотів женитися на молодій. Інакше навіщо було брати у своє користування 652 гектари ставків, 177 гектарів угідь під ставки і…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"