Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Бібліотека Перця 2019 №05

Київський динозавр

Розмір тексту: 
Бібліотека Перця 2019 №05
ЗАХИСНИК
ОСТАННЬОЇ БАРИКАДИ
Тарас Кінько — особистість така ж строката, розхриста#
на і й непередбачувана, як і його життя, творчість та інте#
реси. Народився 24 березня 1951 року. В Новруз. Ім’я йому
дав Максим Рильський. І зурочив. Яке ім’я, таке й життя...
Книжки йому багато дали, але й занапастили. Фаталь#
ну роль відіграв Марк Твен і його герої Том Сойер і Гекль#
беррі Фінн. Вони і збили його у семирічному віці з пуття.
Мати з жалем казала про нього відтоді «мій бідний
довірливий Буратіно». Школу він покинув у першому
класі, бо побачив, що вже все вміє, і там його нічому не
навчать. Став копати собі землянки і робити житла, зби#
рати патрони й гранати на місцях недавніх боїв, а додому
ходив по хліб і книжки. До школи навідувався, щоб погля#
нути, що вони там вчать. І сказати вчительці, що він уже це
й так знає. Оцінки у табель проставляв собі сам. Побачив#
ши Пушкіна на потреті з пером у руці, у зошиті відтоді пи#
сав тільки курячим пером. Ті зошити дивом збереглися...
Якось мати його піддурила, завезла в інтернат і там по#
кинула, бо впоратися з ним не могла — батько на той час
пішов з родини... А він і там не виправився: шість років
3
Подобається "Перець"?
Бібліотека Перця 2019 №05
щоночі розказував у спальні після відбою все, що встигав
прочитати за день чи вигадував сам. І був товаришам і за
радіо, і за телевізор. Ті безперервні нічні серіали тривали
роками... А потім, дочекавшись 13 років, коли міг застосу#
вати свої права, за першої ж слушної нагоди втік жити до
батька і знову повернув собі свободу. До того ж у батька на
нього чекала гарна бібіліотека. А до матері відтоді бігав на
роботу по книжки у її видавнічій бібіліотеці, бо працювала
вона не десь, а в Держлітвидаві України. Тепер же він
навіть спить на книжках. От до чого доводять людей
книжки!
Писати про нього що коротко, що довго дуже непросто.
Бо вийде навіть не повість і не роман. Це ціла життєва
одісея. Ціла епопея. Оця його неспокійна вдача постійно
підносить несподіванки. Він, як би краще це сказати, щоб
не образити, людина безприв’язна. І дуже суперечлива. Де
його тільки не носило, перш ніж течією життя прибило до
«Перця» епохи Веселої (Третьої) Республіки. І на морі, і на
суходолі... Якого лишень досвіду і вражень він не набрав#
ся у тих своїх карколомних перипетіях! Але те, що тепер
він став під прапори найстарішого і єдиного на всю Ук#
раїні сатиричнгого журналу — це цілком закономірний
наслідок його помилок, осяянь, хитань, мандрів, пори#
вань, поневірянь і нескінченної боротьби за право бути со#
бою і жити вільним і непідзвітним нікому життям. Домен
його електронної поштової скриньки містить слово
«kinkot», утворене з прізвища і першої літери імені. І ті, хто
з ним листується, з легкої руки його сестри жартома нази#
вають його позаочі за подібність з одним літературним ге#
роєм, якого так само занапастили шляхетні книжки, Дон
Кінкотом.
Неможливо й сказати, що йому може у голову вдарити.
Корінний киянин, філолог за покликанням, освітою і за
фахом, він раптом захопився загадками такої звичайної,
здавалося б, хімічної сполуки як вода і, покинувши все,
сівши на хліб і воду, написав про неї цілу товсту моно#
графію.
Так само він став і автором і видавцем єдиної в світі мо#
4

 Copyright © 1922-2022 "Перець"