
ПОПКА-ЕНТУЗІАСТ
Якось в гості я до друга
зазирнув на вихідний.
В нього вчений є папуга —
і потішний, і смішний.
Ні хвилини не спочине —
все підскакує, кружля.
Скажеш: «Петя — молодчина?» —
«Мо-лод-чина!» — промовля.
Скажеш: «Петя — роботящий?» —
«Р-р-роботящий!» — затріщить.
«Петю, в клітці жити краще?» —
«В клітці кр-р-раще,— крикне,— жить!»
«Ах, на волі краще, друже!» —
Повторяє Петя: «Ах-х...»
Що б не мовилось — байдуже,
все підхопить диво-птах.
До розмов завжди він радий —
зачепіть лиш молодця,
і захоплені тиради
так і ллються без кінця.
Я розказую про нього
не знічев’я вам, о, ні:
він знайомого одного
страх нагадує мені.
Теж — учений. Теж — охочий,
як і попка, до розмов:
він би цілий день робочий
язиком усе молов.
7