
Причину пожежі інспектор Богуляк зрозумів
одразу. Під шторою, на килимі диміла невимкнена
електроплитка, а на ній — розжарений кофейник,
що жалібно дзвенів кришечкою. Керуючий Зякін
страшенно любив чорну каву, яку пив після двого-
динного пообіднього відпочинку на висувному ліж-
кові.
Богуляк вирвав штепсель із розетки, стільцем
висадив вікно, позривав залишки штор і викинув
їх на вулицю. За ними з гуркотом вилетіли всі ві-
сім тумб разом із баром, а також двоспальне ліж-
ко. Оскільки вогнегасників у тресті не тримали —
з метою економії коштів,— інспектор заходився
гасити килим поролоновим матрацом.
За кілька хвилин проверещали пожежні сирени,
і потужні брандспойти довершили благородну
справу, розпочату старшим інспектором Богу-
ляком.
З самісінького ранку до кабінету Богуляка роз-
почалося справжнє паломництво. Чоловіки тисли
йому руки, міцно ляскали по плечах і багатозначно
говорили: «Ну, з тебе належить!» Жінки повиску-
вали від захвату й дивилися на нього закоханими
очима. Секретарка Зякіна поплескала Богуляка по
щоці й темпераментно прошепотіла:
— Виявляється, ви справжній мужчина...
Врахуйте, я люблю таких... М-м-м, шибеник!
Інспектор Богуляк ошелешено подивився їй услід
і очманіло покрутив головою.
А потім керуючий Зякін скликав колектив «Ко-
оптари» до зали засідань.
— Сьогодні у нас великий день,— сказав він і
5