тут же запросив до столу президії інспектора
Богуляка. Коли той, червоніючи від такої уваги,
вийшов наперед, керуючий Зякін урочисто обняв
його, тричі почоломкав, витер губи хусточкою, яку
йому негайно подав, добувши з поліетиленового
пакета, завгосп Кашкетик, і продовжив:
— Так, сьогодні у нас справді великий день,
товариші. Ми вшановуємо героя, котрий, не шкоду-
ючи сил, самовіддано боровся з вогнем і вийшов
переможцем.
Останні слова керуючого вкрила бурхлива ова-
ція.
— Так, і вийшов переможцем! — ще раз пате-
тично проголосив Зякін.— Старший інспектор Бо-
гуляк виявив себе справжнім героєм, який не роз-
губився у важку хвилину і грудьми став на захист
Народного добра. Дозвольте від імені всього ко-
лективу славної «Кооптари» від щирого серця
низько вклонитися цьому Гераклові наших днів і
палко подякувати йому за вчинений подвиг.
Під грім оплесків і вітальних вигуків керуючий
Зякін легенько нахилив голову, що мало означати
низький уклін, і ще раз обняв інспектора Богуля-
ка. Той розчулено шморгнув носом і, нервово сі-
паючи вузлик краватки, схвильовано відповів:
— Спасибі... Спасибі, друзі. Я певен, що на
моєму місці так само повівся б кожен.
— Ну, не скромничайте, не скромничайте, доро-
генький,— поблажливо сказав Зякін.— Тут, крім
мужності та відваги, ще й сила яка була потрібна!
Ви тільки уявіть, товариші, — вилізти на другий
поверх, висадити двері й вікна, повикидати стільки
меблів! І яких меблів!..
6