
Так от, щодо колеса. З приводу нього у мене
виникли деякі серйозні міркування. Мені, напри-
клад, здається, що примушувати жінку — хай на-
віть і молоду—стояти на хисткому колесі щонай-
менше безтактно.
Інша справа — чоловіча стать. За твердим пере-
конанням автора цих рядків, художник повинен
був на божественному колесі зобразити мужчину.
І не з рогом достатку, а з жезлом автоінспектора
в руках. Якщо ж художник цього не зробив, то,
очевидно, тільки через те, що в його часи ще не
було ні автоінспекторів, ні жезлів.
Висуваючи таку гіпотезу, я, само собою, мушу її
чимось обгрунтувати. Ну що ж, за аргументами
діло не стане. І читач, можна сподіватися, не буде
ремствувати, що якусь частину тих аргументів йому
піднесуть у вигляді цитат. Бо що то за наукова
праця без цитат?
Так от — цитата перша. її запозичено у В. А. Пле-
сконоса: «Повертаючись з роботи,— пише він,—
приблизно о 17 годині 30 хвилин, я підійшов до
будинку № 51 по проспекту Леніна. Зупинився,
щоб пропустити трамвай, який стояв на зупинці.
В ту мить промчав з великою швидкістю автомо-
біль «Запорожець» і на пішохідній доріжці з та-
кою силою налетів на жінку, що вона головою
вибила вітрове скло... Метрів за двадцять машина
зупинилася».
Ну, ясна річ, читач уже здогадався, що це —
свідчення очевидця. Можна було б процитувати
ще й свідчення десятка інших очевидців згаданої
події, та, мабуть, істотної потреби в цьому немає.
Всі вони говорять про одне й те ж—про кричуще
10