Бібліотека Перця 1973 №178
Пересміхи
ПЕРСОНАЛІЇ
Іван Багмут
найновіші пригоди
КОТА ЛАПЧЕНКА
Може декому видасться дивним, але я, кіт Лап-
ченко, не звик до солодкого життя, і вже через
тиждень утік від свого благодійника і літературно-
го батька — письменника НН. Річ у тому, що мій
господар був завзятий рибалка і дуже полюбляв
пригощати гостей риб'ячими стравами й розповідя-
ми про свої рибальські пригоди. І якщо гості після
двох-трьох таких розповідей ввічливо прощалися
з господарем, то мені, безсловесній тварині, дово-
дилося вислуховувати ці історії з ранку до вечора.
— Запам'ятай, Лапченку,— казав мій Письмен-
ник, коли я намагався перевести розмову на літе-
ратурні теми,—рибальські пригоди ще нікому й ні-
коли не зіпсували письменницької кар’єри. А літе-
ратурні балачки покинь, якщо хочеш, щоб тебе
друкували...
Але мені, молодому талановитому коту-початків-
цю, від тих жирних риб'ячих страв й іхтіологічних
розмов ставало тоскно, Я мріяв про романтику по-
лювання на мишей, про захоплюючі літературні
бої. І коли почув, що в одному столичному видав-
ництві є вакантна станка кота-мишолова, я негай-
но запропонував свої послуги.
5
Подобається "Перець"?
Так почалася нова сторінка мого глибоко по-
вчального життя.
— У нашому видавництві,— пояснив мені дирек-
тор у перший день моєї роботи,— склалася загроз-
лива ситуація. Чомусь розплодилася сила-силенна
мишей. Твоє завдання, Лапченку, рятувати рукопи-
си від гризунів.
Мурчанням я висловив згоду.
Тут директор поглянув у вікно і сказав: «Ось іде
один з наших авторів, рукописи якого смакують
шилі. Він знаменитий тим, що пише найгірші вірші
в республіці. Ніхто краще від нього не вміє писати
таких пустих, таких банальних поезій. Але ми його
видаємо й будемо видавати!»
Сказавши ці слова, директор майже з викликом
подивився на мене. Я обурено заричав.
— Ти, Лапченко, хочеш запитати—чому?—по-
сміхнувся мій співбесідник.— По-перше, тому, що
ми цього автора вже багато разів видавали. Отже,
треба бути послідовними. По-друге, ще не було ви-
падку, щоб він будь-якими засобами не проштовх-
нув у друк свої вірші. Тому краще не псувати собі,
і йому нерви й відразу погодитись на видання. На-
решті, повір мені, всі його віршики — цілком без-
невинні: їх все одно ніхто не читає. А якщо прочи-
тає, нічого страшного не станеться — вони не зали-
шать сліду в пам’яті читача...
Згодом я ознайомився з рукописами поета і, ска-
жу одверто, відчув до нього щиру симпатію. З сво-
го життєвого досвіду я переконався, що людина
здебільшого приховує погане, і в цьому люди вель-
ми схожі на котів, які зробивши шкоду, удають,
що це зробили не вони. Тим часом цей поет не хо-
ває від загалу свої погані вірші, а сміливо друкує
6
Рейтинг книжки
Сатирики: Івакін Юрій
Художники: Арутюнянц Анатолій Copyright © 2021-2024 "Перець - гумор і сатира"