Український літературознавець і письменник, дослідник творчості Т. Г. Шевченка. Доктор філологічних наук. Учасник німецько-радянської війни, молодший лейтенант військової служби.

Народився 6 січня 1917 року в Катеринославі в родині науковця.
1940 року закінчив навчання в Київському університеті (філологічний факультет[1]). По червень 1941-го викладав російську літературу в Станіславському державному учительському інституті. При евакуації державних установ з Станіслава відряджений до Києва з документами інституту.

Учасник німецько-радянської війни, молодший лейтенант військової служби. Наприкінці 1944 року був поранений, через це не зміг продовжити свою участь у військових діях. Нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня, медалями.

Друкуватися почав 1947 року як фейлетоніст і сатирик у журналі «Перець». Літературно-критичні праці друкує з 1955 року

1962 — доктор філологічних наук.

З 1946 року — аспірант, протягом 1951—1983 років — науковий співробітник Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка АН УРСР.

Є автором таких книжок:

• 1959 — «Сатира Шевченка»,
• 1961 — «Стиль політичної поезії Шевченка. Етюди»,
• 1964 — «Коментар до „Кобзаря“ Шевченка. Поезії до заслання»,
• 1968 — «Коментар до „Кобзаря“ Шевченка. Поезії 1847—1861 pp.»
• 1984 — «Поезія Шевченка періоду заслання»,
• 1986 — «Нотатки шевченкознавця».

У співавторстві:

• 1975 — «Шевченкознавство. Підсумки й проблеми»,
• 1980 — «Творчий метод і поетика Шевченка».

Брав участь у приготуванні академічних видань творів Шевченка — в 1957 та 1963—64 роках,

• 1976—1977 — «Шевченківського словника».

Займався вивченням російської поезії початку XX століття, зокрема, творчості В. Брюсова. Писав літературні пародії, гумористичні оповідання, фейлетони — збірки

• 1970 — «Парнаський цирульник»,
• 1971 — «Пародії»,
• 1973 — «Книжка пародій», «Пересміхи»,
• 1975 — «Гіперболи», 1985 року видана в Софії болгарською мовою,
• 1979 — «Від великого до смішного», «Гумор і сатира»,
• 1982 — «Залп».

Писав памфлети «на злобу дня»: «Злий собака Піночет», «Обирали президента…», «Твердолоб».

Посмертно вийшли «Гіперболи» (1983) — в перекладі болгарською мовою, та «Гумор і сатира» (1986).