
гарний настрій створить мені хоче,
от і чаркою, бач, потіша.
А сама вже на кухню майнула:
— Ти вечеряй, мені вже прости...
Ех, до чого ж вона в мене чула!
Я на стіл аж сльозину пустив.
Повечеряв, кажу їй:—Чого ти
поспішаєш? Спочинь, далебі!
Ти ж втомилась... А я всю роботу
пороблю завтра зранку тобі!
Вгомонилась... А вдосвіта рано
обережно я з ліжка устав
й, поки ще не збудилась кохана,
господарську діяльність почав.
Борщ поставив. Картоплі начистив,
все прибрав, як належало, скрізь.
Навіть встиг іще збігати в місто,
щоб зробити дружині сюрприз.
Взяв квитки на вечірню виставу,
на прем’єру столичних митців!
Потрудився, здається, на славу
і, повірте, й на мить не присів.
А як все вже попорав гарненько,
біля ліжка коханої став.
— Прокидайся,— кажу їй,— рідненька,—
і тихенько цілую в уста.
А кохана чи спить, чи дрімає,
посміхається ніжно у сні...
6