Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Бібліотека Перця 1973 №171

Пташине молоко

Розмір тексту: 
Бібліотека Перця 1973 №171, Сторінка № 3
Бібліотека Перця 1973 №171
КАПЕЛЮШКИ МОДНІ
Галя ввімкнула телевізор. Промовець не тільки
судомно тремтів на екрані, а ще й обізнано роз-
тлумачував глядачам права і обов'язки подружжя,
розповідав про тривалі і короткочасні, як дощі,
шлюби, з’ясовував причини розлучення громадя-
нина К. з громадянкою Б. і громадянина В. з гро-
мадянкою Г. Виявляється, Б. з К. назавжди роз-
кланялися у залі суду тільки тому, що познайо-
мились в автобусі. Цей умовивід збентежив Галю.
«Мабуть, подумала, й між нами така незугарність
вийшла через оце транспортне знайомство. І ми
з Сонею Львівною теж познайомились у трамваї...»
І трамвай цей, і знайомство, і усі його наслід-
ки все наново переживала Галя і вже не слу-
хала промовця...
А трамвай пересікав місто, Галя не сідала
боялася пом’яти нову сукню. Чорну, у великі білі
горошини. Крій вільний. Лінії прямі. Сукня
й справді виглядала привабливо, бо звідусіль
з
Подобається "Перець"?
Бібліотека Перця 1973 №171, Сторінка № 4
Бібліотека Перця 1973 №171
зліталися, липли до неї спостережливі погляди
жіноцтва. Особливо прискіпливо виміряла Галю
огряднувата жінка, що пухкою рукою підтримува-
ла кумедний капелюшок.
Огряднувата усмішку зробила. До Галі. Ще
одну. А потім вже й заговорила. Так зичливо, так
приязно, ніби й ціле життя зналися.
Сукня ваша дуже вам до лиця. Елегантно.
Скромно. Тільки... для ансамблю тут чогось,
змовницьки прищурила око, тут чогось бракує...
Чого саме? не втрималася Галя.
Я знаю чого. На цьому зуби з’їла, незна-
йомка блиснула низкою золотих зубів. Капелюш-
ка. Капелюшки модні. До всіх суконь, А до ва-
шої з чорної тканини, також у білі горошини,
тільки дрібніші.
А де його візьмеш, зітхнула Галя.
Не бідкайтесь. Пораджу. Допоможу. З охо-
тою. Такій дівчині — з охотою і задоволенням.
Купіть два метри такої тканини (криси треба косо
кроїти) і до мене. Ось адреса нашої майстерні.
Зроблю з вас лялечку.
У чорній сукні у великі білі горошини, у чор-
ному капелюшку у маленькі білі горошини стояла
Галя біля касирки, розраховувалась за роботу
і прикидала, в які витрати ввігнав її «ансамбль».
А збоку стояла Соня Львівна і дивилася на Галю
так закохано, так закохано, ніби у житті більше
нікого не кохала.
Спасибі вам, дякувала Галя.
А Соня Львівна дивилася на неї так закохано,
так закохано... «Таке щодня не трапляється»,
подумала зніяковіла Галя і заглянула в сумочку.
4
Рейтинг книжки

 Copyright © 1922-2024 "Перець"