Це відкриття було квінтесенцією роману.
Виробничі романи в ту пору ще тільки зарома-
нювалися, були, так би мовити, літературними Ко-
лумбами в цьому жанрі, і «Свині не винні» дістали
схвальну оцінку критики. У зоотехнічному жур-
налі «Тваринництво і життя» молодий критик Яць
Пильний, щиро привітавши появу першого худож-
нього твору Онисима Жуйки, висловив тверду
впевненість, що саме таким книгам належить май-
буття. Принагідно критик відзначив: «Дуже прик-
ро, що таких творів, як «Свині не винні», у нас
ще обмаль. Я глибоко переконаний, що, коли б
їх більше з’являлося на наших книжкових поли-
цях, то в найближчі два-три роки колгоспи й рад-
госпи республіки успішно виробляли б по 160 цнт
свинини на кожні 100 га сільськогосподарських
угідь».
Невдовзі Онисима Жуйку прийняли до Спілки
письменників, після чого він, розуміється, залишив
чорноробське, клопітке газетярство й перейшов на
«творчі хліба».
Не бачив я після того Жуйку, мабуть, років з
п’ятнадцять. І нових творів його не зустрічав. Вза-
галі його ім'я якось зникло з сторінок преси. Прав-
да, років два тому в літературній газеті промай-
нула така заміточка:
«Висловлюю сердечну подяку всім організаціям,
установам, а також усім шанувальникам мого та-
ланту, які щиро привітали мене з моїм славним
п’ятдесятиріччям і побажали мені нових плідних
творчих успіхів. Онисим Жуйка».
А після того знову — ні слуху, ні духу.
6