
Хотіли ставить крапку,
Так піднесла Синичка лапку:
— Забули Жайвора, відмінного співця!
Без нього список — пісня без кінця.
— Ні, ні! Не можемо, не можем. —
Крилом Індик черкнув: —
Не раз, траплялось, чув —
Співець він гожий,
Але ж... співа — високо залітає,
Верхи засміливо хватає,
Нестриманий дзвінкий язик.
Хто знає, що в душі його витає?!
* * *
І не вписали. Не схотів Індик.
6