
Лежить Ріка
Утихшена, слабка,
Мов злодіяка, яку скрутили годи;
Лукаві хвильки грають з берегами,
Зрадливі усмішки на тьмяному лиці,
Мов не були недавно ворогами;
Крізь воду видно камінці,
Гуля по хвилях пір’я...
Ріка благає ласки, ніжності, довір'я.
* * *
Довірсь, повір...
Хто зрадив раз — удруге зрадить мусить;
Хто раз топив, кусав, мов лютий звір, —
Як змоги набере — утопить чи укусить.
8