
КІНЬ І КОНИК
У зеленому лузі, на травичці шовковій, зустрілися
кінь і коник.
— Привіт шановному родичеві! — застрекотав ко-
ник.— Як діла на трудовому фронті?.. І досі воза
в колгоспі тягаєш чи, може, одержав яке підвищення?
— Та чого нам,— відказав кінь,— тягаємо пома-
леньку... А ти ж що поробляєш?
— О, ми, коники, з ранку до вечора служимо ми-
стецтву! Ось послухай, як я на скрипочку граю...
Кінь був ввічливий: він не сказав, що гра, яку
йому довелося слухати, скидається на, скрипіння по-
гано змащеного воза. Він промовчав. А коник по-
думав: «Ну, звичайно, я так і знав, що класика до
нього не дійде. Темнота!»
5