
БРАТ-СТОРОЖ
Заліз Гаврило у колгоспний сад
І патрає у кошик виноград.
Аж гульк — із-за кущів іде Данило,
Незмінний сторож, рідний брат Гаврила.
Іде й кричить:— А хто там у саду?..
— Та не кричи — накаркаєш біду.
Чи не впізнав мене? — Гаврило промовляє.—
Піддай-но кошика, бо з ніг валяє.
Та й будь здоров. Дорогу сам знайду...
— Та ні,— Данило каже,— проведу.
Бери свій кошик з виноградом
І підемо... прямісінько в сільраду!
Гаврило затремтів, бо не чекав біди:
— Ти що — здурів? За груди брата брати?
В сільраду поведеш?.. Ну, братику, веди...
А сторож:— Поведу... Іди, кажу, іди!
Ти — брат мені, а правда — мати.
Такого б сторожа
та в кожний сад!
І був би в нас рясніший виноград.
5