
— А може, гарячу цеглину?
— Ні, ні... Боже вас борони! Кладіть холодну
каменюку. Приложіть, пудиків на три... Можна й
з гаком... Не повредить... Покладіть, і болість, як
рукою, здійме.
Першою скрикнула тітка Явдоха:
— Три пуди?.. Господи! Така вага й здорового на
той світ зажене!
Не зійшлися на пудах... Покликали другого «ме-
дика»... Друга знахарка другого діагноза устано-
вила — зглазило...
— Єсть таке око загребуще, око завидюще. По-
дивиться отак, гляне отакечки — готово. Починає
тебе трясця трясти. Починає тебе згинати, починає
тебе вдвічі перегинати. А його, голубчика, в три по-
гибелі зігнуло.
Склавши в кутку гонорар: курку, корець пшона
і цеберку вівса, знахарка почала лікувати, почала
чаклувати.
Територію до пупа слиною оплювала, вище пупа—
молитвами обшептала.
Допомогло... Урятував молодий хвершал.
Якось у Полтаві ми склали збірник фейлетонів
і гуморесок. Пішли й просимо: «Дайте грошей і па-
перу!» А нам і кажуть: «Грошей нема, паперу нема!
Смійтеся усно!»
Довгенько я сміявся усно. Згодом відважився: на-
писав гумореску. Поніс у редакцію.
Я читаю, а редактор слухає. Слухав, слухав та як
почав сміятися...
9