Бібліотека Перця 1958 №37
ВСЮДИСУЩИЙ СТРАТОН
У «Маяку» я вперше. Я навіть не знаю, як діста-
тися до контори колгоспу. Розпитав у хлопця років
десяти, той і показав дорогу. Це, думаю собі, до ве-
чора доведеться сидіти в тій конторі з мовчазним
бухгалтером чи табельником, чекаючи на голову кол-
госпу чи на когось іншого з керівників артілі.
Заглянув у прохолодні сіни контори, у напіввідчи-
нені двері і переконався, що тут взагалі нікого нема.
Зиркнув на двері, де красувався напис «Голова кол-
госпу», і з задоволенням констатував, що за столом
сидить немолодий чоловік у вицвілій сорочці вій-
ськового зразка, рудовусий, з жвавими очима і по-
мітною лисиною. Чоловік мовчки кивнув на приві-
тання головою, млявим жестом руки показав на сті-
лець, мовляв, сідайте, а сам тримав телефонну труб-
ку і з кимось розмовляв.
— Так, так... Зрозуміло. Еге ж, Стратон. А як ви
мене заочно впізнали, товаришу секретар райкому?
Перекажу... Ні, здано вже тонн двісті... Це на вчора.
5
Подобається "Перець"?
Як кажете? Ага, три «зіли», дві полуторки... Ні, во-
зять всю ніч... Передам...
Я подумав, що переді мною голова або ж його за-
ступник. Так доповідати про хід хлібопоставок може
тільки відповідальна особа.
А особа продовжувала:
— Молоко підтягнули добре. Еге ж, місячний
план виконано на. сто п’ятнадцять процентів.. Поча-
ли, почали, три великих траншеї закладено молоди-
ми качанами з бадиллям... Так... До побачення!
Привітавшись за руку, Стратон запитав, хто я і з
якою метою завітав у «Маяк». Я показав посвідчен-
ня. Стратон уважно прочитав його і сказав, ніби
задумливо:
— Тек-с, тек-с... Приємно, що преса нами ціка-
виться. Це не вперше, бо «Маяк» наш світить далеко.
Бував торік кінооператор з Києва, ферми наші на-
кручував на плівку, а коли я йому сказав, щоб на-
крутив ще пасіку і сад — сад у нас розчудесний! —
то оператор заявив, ніби в нього плівки в обріз...
Вийшовши з-за столу, Стратон почав поважно по-
вчати:
— Дивуюся я тим кіноначальникам! Посилають
свого оператора бозна-куди, а плівки в запас не
дають! Це ж неправильно! Адже наша сучасна дій-
сність така багата на дивні явища, а в нього, бачте,
нема запасу плівки... Та ми самі за ту плівку запла-
тили б, коли треба!
У цей час знову подзвонив телефон.
— Я вас слухаю... Стратон. Хто-хто? А-а, проку-
рор... Низенько вам кланяюсь... Ні, нема, десь у тре-
тій бригаді. Ага... Ні, то горіло не в нас, то по сусід-
ству в «Червоній ниві». Що переказати? Зрозуміло...
Бувайте!
6
Рейтинг книжки
Сатирики: Носенко Олекса
Художники: Александрович Ігор Copyright © 2021-2024 "Перець - гумор і сатира"