Бібліотека Перця 1957 №34

Білоруський гумор

Бібліотека Перця 1957 №34, Сторінка № 3

Ф. БАГУШЕВИЧ

СВІДОК

У неділю раненько заходить до мене Панасюк. Те

та се, а потім каже:

— У ту суботу щоб ти був у волості за свідка в

суді.

— Як за свідка, то й за свідка! Хоч,— як той ка-

зав,— я нічим нічого і ніколи нікому!

Приходжу — сидять. Я — зирк — і він тут, наш

Бартка кривий,

Питають судді: «А ти що знаєш про цю справу?»

— Чому,— кажу, — не знаю? Звісно, все, як той

казав, знаю!

— Ну, так кажи!

— Як казать,— кажу,— так все й скажу! Так і

так,—кажу,— в мене,— кажу,— Каруська (це —

жінка моя) надто рано встає. Так після Петра, як-

раз після неділі, ледь зіронька зайнялася, ще навіть

і деркач на болоті не диркнув, коли вона приходить

до мене й будить: «Юзику, Юзику!» — Чи ти,— ка-

жу,—здуріла, чи що? Це ж,—кажу,—неділя. «Це,—

вона каже,— вчора була неділя!» Я схаменувся: —

Правда, вчора. Я так-так і так! «Іди ж ти,— каже,—

косить на Лобок».— А той Лобок, щоб ви знали, так

чистий лобок. Як підеш косити, так самі цурупалля

біля коси дзенькають та коники скакають, а сіна

того стільки, скільки волосся на голові у. пана судді

(один із суддів був лисий).

Подобається "Перець"?

Сторінка №4

Сторінка опублікована для зареєстрованих користувачів нашого проекту.

АБО

Якщо у вас є акаунт то для перегляду сторінки - натисніть будь ласка кнопку вхід для зареєстрованих користувачів

У вас ще немає акаунту?

Є запитання стосовно доступу?

Рейтинг книжки