
Дістала бритву — і ледь-ледь...
«А-а! різать, підла душогубко! —
Зревів, мов той шалений бик: —
Так ось яка ти є, моя голубко!»
І жінку бити взявсь мужик.
...Давсь диву чорт, що баба так зробила,
Пройняв його самого переляк.
Патинки бабині узяв та вила,
Здаля подав — боявся так,
Щоб баба і йому чогось не втнула,
Не наробила в пеклі штук,
Не набрехала б там — що чула,
Або що він — її байстрюк.
З тих пір — як чорт не дасть десь ради,
То слуха бабських він порад.
У бабській крутиться громаді,
І в пеклі тим тримає лад.