
Тільки отут я добре зрозумів, у яку я компанію по-
трапив! І найнудніший монолог, що почався слідом
за цим, підтвердив мої припущення. Боже мій, що
плів цей головуючий йолоп. Він виголошував такі
дурниці, від яких кожному, хто ще не втратив ро-
зуму, стало б соромно за людський рід... І все це в
архідідівській манері, з гарніром із старозавітних
дотепів... Коли б до цієї обідньої кімнати ввійшла
яка-небудь розсудлива людина, вона б подумала, що
потрапила на якесь богослуження, що відбувається в
присутності самого божества. Розсудлива людина
дізналася б, що містер Кларк — найблагородніша
істота з усіх, кого створили Американські штати,
що містер Кларк, нашпигований по вінця найдовер-
шенішими чеснотами, що містер Кларк найвелико-
душніший, найщедріший, найбезкорисливіший джен-
тльмен на земній кулі...
Цим доларопоклонникам і на думку не спадало,
що містер Кларк просто кинув мідяка в простягнуту
шляпу клубу, бо містеру Кларку обійтися без цієї
офіруваної суми однаково, як без кількох центів!
Коли промовець закінчив свій панегірик, підвів-
ся президент клубу Юніон Ліг і продовжував ка-
дити. Його нудило низькопоклонством, він не знав,
де подітися від захоплення цим злочинцем.
Потім, при звуках «Боже, спаси короля», під-
вівся містер Кларк. Він цілу годину вихваляв сам
себе з таким запалом, що затьмарив промови попе-
редніх ораторів.
Сорок років спостерігав я людську дурість і пиху,
але ніколи не бачив нічого, навіть приблизно схо-
жого на ідіотство і самовдоволення цього держав-
ного мужа!..
7