Ось такі от "греки" індуського, азійського, латино-американського та африканського походження у фільмі Крістофера - Нолана «Одіссея».
Замість Афіни там якась мулатка.
Єлену Троянську - всі також бачили...
Сюжет виявився, ще гіршим ніж каст - нудне лайно у вигляді психологічної драми про те як Одіссей більше 2-х годин скиглить та жалкує про те що пішов на війну проти Трої. Так йому і треба - клятому колонізатору.
Після перегляду цього шедевру складається враження з аналогією, якщо б ви сходили до ресторану де:
Всі професійні дегустатори вже заздалегідь розписали - який кулінарний шедевр ця канапка.
Через тих дегустаторів та свою цікавість - цю страву скуштує дуже багато людей і кухар майже гарантовано отримає прибуток.
Навіть ті хто згодні з тим, що там присутнє лайно, намагаються вас переконати, що лайна там маже немає і воно не тільки не псує смак, а навіть додає приємну пікантність
Але правда полягає в тому, що споживши цю страву - глядач стає лайноїдом, котрий до того ще проголосував своїми грошима за те, щоб наступного разу йому підсунули подібне лайно, чи навіть гірше.