Публікації 27 Вересня 2024

Сатирична та гумористична періодика української діаспори

Першим гумористичним часописом, який виходив за межами України, був двотижневик «Страхопудъ» (1863–1868, Відень), який Іван Франко вважав «найліпшим гумористично-сатиричним часописом, на який доси здобулася галицька Русь».

У США від 1902 р. виходило понад 20 сатирично-гумористичних газет і журналів:

• «Оса» (1902–1903, Оліфант)
• «Шершень» (1908–1911, Нью-Йорк)
• «Молот» (1908–1912, Нью-Йорк)
• «Оса» (1912–1913, Нью-Йорк)
• «Іскра» (1917– 1920, Нью-Йорк)
• «Молот» (1919–1925, Нью-Йорк)
• «Лис Микита»(1920–1923, Нью-Йорк)
• «Перець» (1923–1925, Нью-Йорк)
• «Пугач» (1925, Нью-Йорк)
• «Проломъ» (1925, Нью-Йорк)
• «Сміх і правда»(1926–28, Нью-Йорк)
• «Канчук» (1931, Нью-Йорк)
• «Боєві жарти» (1936, Нью-Йорк)
• «Колька» (1936–1938, Нью-Йорк)
• «Око» (1939, Нью-Йорк)
• «Микита» (1948–1956, Нью-Йорк)
• «Нове точило» ( Нью-Йорк)
• «Оса» (1918– 1929, Чикаґо)
• «Батіг» (1921, Чикаґо)
• «Оса» (1931, Чикаґо)
• «Реп’ях» (1957, Чикаґо)
• «Кропило» (1970, Чикаґо)
• «Жорна» (1941, Детройт)
• «Лис» (1950, Детройт)
• «Лис Микита» (1951–1991, Детройт)
• «Шафа грає» (1961, Філадельфія).

У Канаді від 1913 р. з’явилися такі часописи, як:

• «Кадило» (1913–1918, Вінніпеґ, Ванкувер)
• «Кропило» (1915–1916, Вінніпеґ)
• «Вуйко» (1917–1918, 1925–1926, Вінніпеґ)
• «Точило» (1930–1943, Вінніпеґ)
• «Комар» (1949–1950, Вінніпеґ)
• «Канадун. Canadoon» (1975–1976, Вінніпеґ)
• «Гарапник» (1921– 1922, 1930–1935, Едмонтон)
• «Горнятко» (1994–1995, Торонто).
• «Всесміх»

У Буенос-Айресі виходили:

• «Шершень» (1930-і рр.)
• «Батіжок» (1930-і рр.)
• «Мітла» (1948–1976)
• «Аркан» (1953).

У Польщі, крім таборової преси, видавали:

• Часописи «Лемко» (1913, Нови Сонч)
• «Сміхомет» (1923–1938, Ґданськ)
• «Колючки» (1926–1929, Варшава);

У Чехії, відповідно, – «Подєбрадка» (1923–1924, Подєбради).

В Австрії – «Страхопудъ» (1863–1868), «Єретик» (1920-і рр.; обидва – Відень).

У Німеччині:

• «Запроторений комар – Їжак» (1946–1948, Мюнхен)
• «Лис Микита» (1948–1949, Мюнхен)

В Австралії – «Перець» (1950).

В Бразилії – «Батіжок» (1938–1940, Куритіба).

Найбільшою популярністю серед читачів користувалися часописи: «Точило» (1930–1943, Вінніпеґ), «Мітла» (1948–1976, Буенос-Айрес), а також знаменитий «Лис Микита» (1951–91, Детройт, видавець Едвард Козак), що і досі вважається вершиною українського діаспорного гумору.

Окреме місце посідає таборова преса, яка почала з’являтися від 1920-х рр. у таборах для полонених та інтернованих на території Польщі:

• «Лежух» (1920–21, Тухоля)
• «Грімаса» (1921, Александрув Куявський)
• «Око» (1920–1921, Каліш)
• «Будяк» (1920–1921, Ланцут, Стшалків)
• «Блоха» (1921, Стшалків)
• «Колючки» (1921, 1926–1931, Тарнів, Ченстохова, Каліш, Варшава) та ін.

Загалом на початок 1920-х рр. у цих таборах з’явилося майже 20 сатирично-гумористичних рукописних та машинописних часописів.
Такого ж типу видання виходили у Чехо-Словаччині у 1920–30-х рр., найвідоміші :

• «Камедула» (1919–1920, Ліберці)
• «Подєбрадка» (1923–1926, Подєбради)

Після Другої світової війни розпочався новий період української таборової преси. Сатиричні видання почали з’являтися у таборах для інтернованих у Західній Німеччині та Австрії:

• «Проти шерсти» (Ландек; 1945 -1948)
• «Грім» (Байройт)
• «Комар» (Гіршбурґ)
• «Джміль» (Коріґен; усі – 1946)
• «Цвіркун» (Ванґен 1947)
• «Люшня» (Мюнхен;  1947)
• «Блазень» (1948, Новий Ульм) та ін.

Тривалий час виходила ілюстрована газета «Оса», яку започаткували 1945 інтерновані в Італії вояки 1-ї Укр. дивізії УНА (м. Ріміні). 1947–1948 вона виходила у м. Шеффілд (Велика Британія) та Лондон