Український поет, член НСПУ, НСЖУ та Асоціації діячів естрадного мистецтва. Почесний житель Великої Чернеччини.

Після закінчення інституту 2 роки працював на Київщині, потім 3 роки вчителем хімії і біології у Великій Чернеччині. Цим часом друкувався в редакції сумської районної газети «Вперед», публікував гуморески. Невдовзі головний редактор Петро Погребняк запросив до штату, де став завідувачем відділу, який висвітлював сільське господарство, на цій посаді працював 10 років. Саме в цей період Григорій Львович фактично змінив прізвище. Хоча змінилася лише літера «і» на «и» у документах «Єлішевич», а відтепер твори підписувалися Єлишевич. Посприяв цьому Г.Петров, бо саме таке написання відповідає українській граматиці.

Професійно почав писати з 1974 року. Друкувався у місцевих газетах, у журналі «Перець» та інших відомих українських виданнях: «Вітчизна», «Україна», альманахах «Слобожанщина». З «Перцем» багато років пов'язана творча дружба, де довго був позаштатним співробітником

Учасник фестивалю «Вишневі усмішки», «Сміхограй», «Кролевецькі рушники» та інших. Автор-виконавець власних пісень.

Пише українською та російською мовами. Автор збірок гумору і сатири

• «Не проспіваний романс»
• «Нацькований Рябко»
• «Лає мафію народ»
• «Уроки малого Коки»
• «Щоб сміялись друзі…»
• «Записки смертного»
• «З народом заодно»
• «З усмішкою і любов'ю»

У видавництвах Харкова, Києва та Сум вийшли друком шість його книг сатири та гумору і одна  — публіцистики «Записки смертного».

Постійно докладає зусиль у популяризації українського гумору на Сумщині, зокрема, виступив ініціатором відродження обласного фестивалю «Вишневі усмішки» на батьківщині Остапа Вишні  — в селі Грунь Охтирського району. Відтак — він незмінний член оргкомітету цього свята.

Його твори виконують заслужені артисти України Василь Будянський, Анатолій Костенко, Ігор Левенець, Лариса Недін, багато молодих виконавців стали лауреатами всеукраїнських конкурсів.