З дитинства мріяв бути актором — став інженером: вступив у Київський музично-театральний технікум, а закін чив Житомирський шляхово-будівельний.
Одержавши диплом і відслуживши в армії, мріяв про мирну працю, але почалася друго світова війна. Почав її Феодосій Прокопович Лузан під Житомиром, а закінчив, пройшовши Сталінград, Румунію, Угорщину, аж у Празі.
Повернувшись до мирної праці, допрацювався до звання почесного залізничника, але потім перейшов у шляховики, де дослужився до начальника відділу управління.
У житті йому було не до сміху, але в 1974 році раптом відчув у собі почуття гумору і написав першу гумореску. Точніше, не тільки написав, а й опублікував її.
З того часу й пішло. Феодосій Прокопович відчув, що сатиру і гумор він ні на що не проміняє. Його гуморески часто друкувалися у республіканській і місцевій пресі, звучали по радіо. Не кажучи вже про «Перець», на сторінках якого Ф. П. Лузан був не гостем, а завсідником.