Поет-гуморист. Народився в Одесі.
Іще тоді, як тільки-но. в робітничій сім’ї Сергіенків син Кость народився, можна було передбачиш, що йому на роду написано гумористом бути.
Бо, по-перше, народився він ув Одесі; по-друге, батько його був лю диною не тільки майстровою, а й натурою художньо обдарованою; по-третє, мати Ольга Андріївна — жінка з гумором, самою природою їй щедро уділеним.
Із гумором пов’язані й перші Костянтинові заробіт ки, або, як би ми тепер сказали, гонорари.
Залишив шись у свої шість років без батька, він перебрався жи ти у село Усатове, в родину свого дядька по матері Михайла Шевченка. Дядько ж, дбаючи про долю май бутнього гумориста, включив у свою програму домаш нього виховання вірші Степана Кубанського: учив їх свого малого племінника, а за вивчений і продекламо ваний вірш винагороджував цукерками.
Це, звичайно, іще більше зміцнило природний Костянтинів потяг до літератури і, зокрема, до слова дотепного. Ставши учнем, він уже не тільки чужі вірші вивчав, а й сам почав пробувати писати їх.
Але дорога до читача проклалася значно довшою та труднішою, ніж гадалося: війна повернула її в інший бік. 16-літнім юнаком Костянтин записується в народне ополчення, а восени 1941 року поповнює ряди захисни ків Донбасу і півтора місяця знаходиться в діючій армії під Павлоградом.
Потім, евакуйований із групою тру дових резервів углиб країни, працює на заводі, а в 17 років іде добровольцем у Червону Армію. Далі — госпіталь і направлення на роботу в органи Міністерства внутрішніх справ.
Тут він не тільки дослужується до звання підполковника, а й викроює час, щоб закінчити історичний факультет Одеського університету та й знову ж таки — віршувати. Друкувався в періодиці й колективних збірках, став активним автором-перчанином.
У 1977 році «Бібліотека «Перця» поповнюється першою книжкою Костянтина Сергієнка.