Виступав як соліст-бандурист, брав активну участь у різних культурно-громадських заходах.

У репертуарі – українські народні пісні, твори радянських та іноземних композиторів, а також пісні на власні слова.

Автор збірок лірики та гумору «По шляхах-дорогах» (1956), «Дзвени, бандуро!» (1960), «Від щирого серця» (1983) та ін. Сатира й гумор Немировича жанрово різні: письменник звер­тався до фейлетону, рецензії, жарту, пародії, монологу, епіграми тощо – збірка «Ой жаль, жаль» (1963), «Справжня посада» (1964), «Як Комар морякував» (1967), «Карапет під бубон» (1977), «Каліфи на годину» (1984) та ін.
У гумористичних і сатиричних віршах Немирович прагнув не лише виробити в читачів критчне ставлення до виявлених недоліків, а й вказував на причини та обставини, які їх породжували. У романі «На білому коні» (1979), повісті «Березневе моє свято» (ввійшла до однойменні збірки повістей та оповідань, 1983) змальовував життя акторів. Для дітей видав збірки «Цілюща вода» (1964), «Грім – вірний друг» (1979) та ін., а також віршову книгу «Хлопчик Лі Чень». Написав біографічно-документальні книги «Олександр Білаш» (1979), «Взяв би я бандуру: Оповіді про сучасних кобзарів-бандуристів» (1986), а також «Одіссея Роберта Кендюка» (1987). Упорядник збірник «Веселим пером» (1973). Автор багатьох публікацій у періодиці, зокрема в журналі «Перець». Усі зазначені твори опубліковані у Києві.