Про журнал "Мітла"
Мітла - ілюстрований журнал гумору і сатири.
Виходив 1949–1976 роках зусиллями українських емігрантів у Буенос-Айресі (Аргентина).
Редактор – Юліян Середяк (19 листопада 1913 року - 8 серпня 2000 року).
Упродовж 1949 надруковано 9 номерів, потім – 12 щорічно, іноді виходили спарені номери. Усього – понад 320. Обсяг журналу – 8 сторінок, наклад – 1000–2000 прим.
Розповсюджували серед української діаспори США, країн Європи, Австралії. Видавництво „ЮС" Юліяна Середяка, яке видавало цей журнал, проіснувало 42 роки і виконало своє завдання у житті організованого українства в діаспорі. За ці роки вийшло біля 150 літературних творів різних жанрів. Деякі книжки виходили кількома накладами, бо викликали велике зацікавлення.
Редактор Юліян Середяк, крім своєї видавничої праці, був також активним діячем української громади в Аргентині - у Товаристві „Просвіта", в редакції „Українського Слова".
На відміну від тогочасних діаспорських гумористично-сатиричних журналів «Комар» та «Лис Микита», які творили здебільшого галичани, «Мітлу» формували і галичани, і вихідці з Радянської України, що позначалося на матеріалах.
Рубрики: «Федь Юшка пише листа», «Шотляндський гумор», «З ловецьких жартів», «Іван Глиста пише листа», «Кажуть, що...», «Енциклопедія Мітли», «Вісті з “раю”», «З преси», «Відповідь редакції», «Світові новини», «Анекдоти про славних людей», «З жидівського гумору», «Хроніка», «Література, мистецтво, наука», «Ей, да ухнєм!», «Мітлапрес повідомляє», «Рецензії».
Автори гумору переважно використовували псевдоніми, більшість з яких залишилися невідомими: Матвій Матвієнко, Артим Спиця, Харлампій Пательня, Дон Атраменто, Мікі Сукінзон, Семен Латка, Охрим Тріска, Акакій Шпилька, Охрим Егеж, Юхим Ковінька, Грицько Пень, Мітька Трубольот, Ква-Ква, Га-Га, Еней, Щипавка, Інклюз, Фуфайка, Василько, У. Скит, Шило, ДИМ, Нечесаний. До журналу також писали А. Галан, Юрій Тис (Ю. Крохмалюк), М. Понеділок, І. Манило, Панько Незабудько, Г. Черінь.
Ілюстрували «Мітлу» та створювали шаржі на провідних діячів українського середовища Аргентини, діаспори, керівництва світових держав, особливо радянських вождів О. Климко, В. Каплун, В. Цимбал.
Неперіодично з’являлася карикатурна підбірка «З рисунків малого карикатуриста». Вміщував сатиричні матеріали та карикатури на теми політики, діаспорського життя (огляди «Мітлою по Канаді», «Мітлою по Австралії»), гостру критику радянської комуністичної дійсності, літературні пародії на українських авторів, анекдоти, іронізми, каламбури, епіграми, рекламу українських фірм, крамниць, книжок.
На сторінках «Мітли» з’являлися і твори репресованих українських гумористів та сатириків: Остапа Вишні, Василя Чечвянського, Юрія Вухналя. Однак редакція гостро відреагувала на антиукраїнські памфлети і фейлетони Остапа Вишні, які побачили світ у повоєнні роки, коли письменник повернувся з сибірської каторги і був змушений доводити комуністичній владі свою відданість.
З 1950 року періодично виходила мальована рубрика «Селепко Лавочка» (художник О. Климко) з героєм майбутньої книги Ю. Крохмалюка про вояка дивізії «Галичина».
У 1951–1976 роках видавництво Ю. Середяка щороку друкувало календар-альманах «Мітли».
"Мітла" вимітала журбу і зневіру, кепкувала з тих українців, які втрачали на чужині власне обличчя (національне й моральне) і гостро критикувала СССР та деяких його закордонних друзів. Діставалося й персонально генеральним секретарям: від Сталіна до Брежнєва включно.