3
А чому б нам цю передмову до нової книги Миколи Юрчишина
та не почати... з кінця?! І на свій страх та ризик порушити звичну
хронологію біографічних даних... Бо як до цього воно було заве&
дено... Спершу всілякі дослідники творчості того чи іншого само&
бутнього автора розпочинали своє літературознавче письмо таки&
ми, приміром, рядками: “Микола Миколайович Юрчишин народи&
вся на світ Божий у родині потомственного хлібороба, що мешкала
у мальовничому селі Ялтушків Барського району Вінницької обла&
сті...”.
Також хронографи мали засвідчити той факт, що на фасаді ко&
лишньому пологовому відділенні колишньої Ялтушківської дільнич&
ної лікарні, де манюній Миколка зголосився своєю появою, мала б
висіти тепер меморіальна дошка з нагоди такої непересічної події,
якби той “перинатальний” центр хоч якось та дотягнув до наших
світлих реформаторських днів.
Далі — по закінченню школи — наш майбутній лауреат&літера&
тор працював на місцевому цукровому заводі, який за часів так
званих кучмівських подвижнецьких новацій спокійно спочив у Бо&
зі, та Ялтушківській дослідно&селекційній станції.
Згодом було навчання в Чернятинському радгоспі&технікумі, ро&
бота агрономом&плодоовочівником в одному з колгоспів Барсько&
го району.
До речі, як стало відомо, меморіальну дошку на честь Миколи
Дружній шарж Олексія Кохана
Від премії до... премії!!!