Микола Вавіровський народився 11 травня 1950 року на
Поділлі, у селі Заставці Старосинявського району Хмельни
цької області у трудовій родині.
Разом зі своїми однолітками ходив до школи. І, як і всі
хлопчаки, мріяв про майбутню професію — незвичайну й
обов'язково героїчну. Видно, це і спонукало його податися
аж до Краматорська, де перед службою в армії він закінчив
профтехучилище і здобув, як для сільського хлопця справді
дещо незвичайний фах — монтажникависотника.
Після цього Микола успішно долав висоти. І не тільки на
будівельному майданчику... В кінці 70х років закінчив істо
ричний факультет Київського державного педагогічного ін
ституту імені О. М. Горького.
...А ще була в ті далекі часи така добра традиція — вису
вати через трудові колективи до органів внутрішніх справ
найкращих та найдостойніших. Витримав екзамен і Микола
Вавіровський.
Важко сказати, на якій саме життєвій “відмітці” викреса
лась у Миколи ота “іскра Божа”, потяг до гострого слова.
Маючи загострене почуття справедливості, молодий офі
цер не лише боровся з негативними явищами, а ще й до
шкульно висміював їх.
…Написав одну гумореску, як людина тверда і рішуча, за
ніс її Микола до “Перця”. Мовляв, будьщо буде...
І що ви думаєте? Прочитав її тодішній головний редактор
журналу Федір Маківчук — і без вагань схвалив до друку.
З того вікопомного дня, вважайте, розпочалася для Мико
ли Вавіровського його друга біографія — творча. І пишеть
3
Від заслуженого журналіста...
до заслуженого гумориста