Номенклатурна коза
Присвячую Олександру Григоровичу Осавуленку
Це трапилося в часи Горба=
човської перебудови, коли всі в
СРСР заговорили про присадибні
ділянки біля своїх будиночків. Того
року мій день народження випав на
понеділок. Квітень розцвітав у яблу=
нях і грушах, і ось зранку мені на
квартиру, на 10 поверх, друзі при=
везли молоденьке неймовірне кра=
сиве козенятко. Біле=біле, як пер=
ший сніг на полях. Привітали мене з
днем народження — з місяцем гумо=
ру та народження Миколи Васильовича Гоголя, якому по=
щастило народитися майже водночас зі мною, тільки в
різні роки, замість квітів вручили мішок свіжої трави для
козенятка. Ми випили з цього приводу, посміялися і швид=
ко розійшлися. Завтра ж на роботу. Присадибної ділянки
на вулиці Чкалова (тепер Олеся Гончара), 52, не планува=
лося і не передбачалося. Прив'язати кізочку десь унизу та=
кож ніде — двір був автомобілями забитий. Автомашина=
ми мешканців нашого будинку і з чужих дворів. А козеня зі
мною на висоті, 10 поверсі. Куди ти, туди й воно. Бігає за
тобою, наче за мамою, і висипає темно=коричневі горішки
по всій підлозі квартири. Пилосос за козеням не встигає
охолонути. Куди його діти? Вивів я його на балкон. Там
прив'язав, щоб не вистрибнуло з десятого поверху і там вла=
штував примітивні ясла зі свіжою травою.
Поверхом вище над нами жив головний редактор «Літе=
ратурної газети» Борис Петрович Рогоза. Милий і добрий
5