знову демонструвати всьому свiтовi непiдробнi зразки
битв за звання чемпiонiв серед найзаюшенiших команд,
здатних своєю оригiнальнiстю пiдкорити серця членiв
найвищих дисциплiнарних комiсiй.
Поспiшайте до квиткових кас i заздалегiдь займайте мiс
ця на трибунах. Адже бiля телеекранiв i радiоприймачiв
такої насолоди не отримаєте нiколи. Навiть якщо органi
зуєте грандiозний скандал iз дружиною чи тещею.
Футбол — це масовiсть, це театр, де за чималi грошi 22
самовiдданих грубiянiв i бездарiв дають мiльйонам урок
величних ойкань, охкань, стогону, вереску та знепритом
лень заради справжнього видовища.
Та зарубайте на носi: той, хто вмiє тiльки вiртуозно воло
дiти м’ячем, видавати ювелiрнi паси i влучно бити по воро
тах — стовiдсотковий егоїст, а не прекрасний футболiст!
Даєш видовищ!
ВАКХАНАЛIЯ
Хоч i єдиний українець на всю єврейську вулицю, хоч i
не бажав, хоч i чинив шалений опiр, заїхавши навiть одно
му з нахаб ногою нижче пояса, менi обрiзали! Приїхали —
i залишили нi з чим. Чиркчиркчирк — i хоч вовком вий,
жабою квакай. Та ще й за супротив оштрафували.
А що я мав робити? Споглядати, як менi обрiзають? Це ж
тепер — нi жити, нi вмерти. Сиди й посвистуй. А могли ж
змилуватися. Бо хiба я один такий у нашому царському се
лi? Так нi, терпiння, бач, у них лопнуло, набридло, бач, мої
обiцянки слухати.
Обрiзання, сказали, є єдиним вимушеним кроком для
виправлення ситуацiї. Бо не реагую на будьякi прохання
та вимоги вже п’ять рокiв. Бо я єдиний такий у селi виро
док. Та таких тут — десятки! I їм не обрiзають, живуть як
нормальнi люди. А менi — чирк—чирк—чирк! I будь здоро
вий! Iдiоти!
7