п'ятака поласувати: і фіалки під яткою випити, і "брусиків"
купити, і канахветів барбарисових аж п'ять на копійку, і от
ого великоговеликого канахвета, довгого, круглого, що зо
лотом обкручений, та ще й з обох кінців у його золоті ки
тиці. А коникипряники, рожеві з золотом, аж два на
копійку! А цигани й коні! А каруселі! Ах, ярмарок — дитяча
мрія!
І от у Сорочинцях народився письменник, що про ярма
рок написав! Значить і про фіалку, і про коні, і про циган, і
про брусики, і про канахвети, і про каруселі?
Який же це, мабуть, хороший письменник!
От би почитати! Хоч би скоріше до школи!
2.
Коли ми вже пішли в школу, навчилися читати, книжки ми
брали в бібліотеці, що була в містечку при "волосному
правлінні".
Бібліотека, щоправда, була невеличка, і на всю величезну
волость одна, книжки були зачитані, підклеєні, поклеєні, пе
реклеєні, та проте читати їх було можна.
Твори Гоголя в бібліотеці були.
І здійснилася моя мрія.
Я прочитав "Сорочинський ярмарок".
Це була, мабуть, чи не найперша книжка, що я її са
мостійно прочитав.
Розуміється, я взяв збірку "Вечори на хуторі біля Дикань
ки", і як же я зрадів, коли одразу після передмови пасічника
Рудого Панька першим я побачив "Сорочинський ярмарок".
Трохи не так, як я собі уявляв, хоч там усе було те, що й
на нашому ярмарку.
Тільки що в нас на ярмарку не було червоної свитки.
А Солопіїв Черевиків, і Цибуль, і Хіврь, і Парась, і Грицьків
4